Петро Ткаченко, власник ТОВ «Нива», що в Тимоновичах Семенівської громади, чекав до останнього, сподівався, що обстріли припиняться. Село на кордоні з росією. Восени продав корів і виїхав у Семенівку.
У підприємця був сучасний доїльний комплекс, котрий побудував у 2012 році. Перед входом в корівник була комп’ютерна кімната, в якій вмикали доїльну систему. В цеху корів шикували «ялинкою», доїли апаратами. Ще й під музику, був музичний центр, на ньому вмикали коровам спокійну класичну музику. Такі системи доїння бачив в росії та білорусі, під час обміну досвідом. На вдосконалення доїльного цеху в ті часи витратив близько шести мільйонів гривень.
Молоко зберігалося в спеціальних холодильниках. Здавав на молокозаводи, сирзаводи.
— Юридично, по документах, підприємство ще існує, — каже Петро ТКАЧЕНКО, власник і керівник ТОВ «Нива», колишній депутат Семенівської міської ради. — Село розгромлене, жителі повиїжджали. Залишилося, може, чотири чоловіки.
Худобу здав на м’сокомбінат восени минулого року. Всього було 800 голів великої рогатої худоби. З них 300 дійних корів. Голів сорок підірвалося на полі, під час випасу. В сараї голів двадцять чи тридцять так і лежать мертві. Гатили прямо по сараях. Стоять розбиті. Доїльна зала побита. І новий склад, котрий побудували до повномасштабного вторгнення.
Що чекає на фермера?
— Приміщення були ваші?
— Так, викупали. Засівали поля. Обробляли 1200 гектарів землі. Пшениця, 80 гектарів, ще й досі стоїть в полі.
— Чи змогли продати зібраний врожай?
— Тонн 300 пшениці, 500 жита на складах. Були прильоти, все побите. Його вже не продамо, зіпсоване. Та й ніхто туди не поїде. Вивезти нереально.
Як почали сильно гатити, все покинули і виїхали. Жителі тікали без нічого. Добре, що хоч міст не розбомбили. Хоч був пошкоджений, але виїхати змогли. Зараз там немає ні світла, ні газу.
— На компенсацію документи оформлювали?
— Ні. Щоб це зробити, потрібно там побути, описати пошкодження, все зафіксувати. А як? Кожного дня щось прилітає, руйнувань більшає. Прорахувати збитки важко, це мільйони гривень.
— Донори допомагають агропідприємствам з технікою...
— Наша техніка стоїть на підприємстві: комбайни, трактори, вивезти змоги не було. Всі землі вздовж кордону пусті, фермери все покидали. По всьому периметру кордону: в Карповичах, Тимоновичах, Орликівці, Галаганівці, Костобоброві підприємців розігнали.
Аби ж хоч обстріли припинилися, можливо, заїхали б ремівці, почали відновлювати світло. І ми б поверталися. Розгрібали завали. Але перспективи ніякої.
— В Семенівці як влаштувались?
— Дружина купила житло ще перед вторгненням. Люди з прикордоння позаймали пусті, закинуті, зарослі чагарниками будинки. Хтось на Корюківщині, Менщині, Сосниччині осів. Але кріпко «вузлики розв’язувати» не спішимо. Бо долітає і до Семенівки. Хтозна, що буде завтра, можливо, і звідси доведеться тікати. А куди, чорт його знає.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ
