На трасі Глухів – Київ, між Борзною та селом Оленівка, на майданчику для відпочинку стоїть чорна велика бочка для барбекю. На колесах. На трасі від Борзни є вказівник: «М’ясо 500 метрів».
Печена вирізка коштує 650 гривень за кілограм. За такою ціною ошийок і ребра. Курка — 450. Качка і ковбаса — 500.
— Місце називається «Зелений гай», — пояснює Надія ЛУЩАЙ, продавчиня. Вирізка, ошийок, ребро, курка, домашня ковбаса і качка, — розповідає про асортимент. — Усе свіженьке, — відкриває піч. — Готується м’ясо на дровах. Анатолій Сілін, власник, займається з четвертої ранку. Усе закладають у піч. Смажать-парять-фасують. Мені привозять уже готове. Я продаю. Підтримую температуру, щоб було гаряче, — показує на ящик, де лежать колоті дрова. — Усе чистеньке, — показує піч, у якій томиться м’ясо. Жирок стікає. Скільки кілограмів м’яса продає за день, продавчиня не зізнається. Працює в чорних рукавичках.
— Що беруть найбільше?
— Кому що подобається. Хтось хоче жирненького, просить реберця. Бо там є трішки сальця. Або ошийок. Сухіше — вирізка. Шматочки різної ваги. Можна розрахуватися картою. Тут «ловить» інтернет.
— М’ясо цілий день у фользі, не пересмажується?
— Ні. Готується зранку. А тут уже доходить. Рідкого диму в нас нема. Кожен шматок м’яса запакований у фольгу. Щоб тримати температуру. Така бочка є в Ніжині, Бахмачі і в нас, у Борзні. У нас найсмачніше, — нахвалює свою продукцію. — А ще готуємо картоплю в чавуні, — пояснює. — Як з печі. — Ось таке в нас реберце, — розгортає фольгу. Одне м’яско. Качечка, курочка. Можна взяти половину.
Біля будки є металеві червоного кольору бочки. Щоб присісти, поїсти. На столі-прилавку електронні ваги. Можна купити хліб до м’яса, воду. Є термос з кип’ятком для чаю-кави. Одноразовий посуд. І соуси. Часниковий та чилі.
— Власного виробництва, — пояснює продавчиня. Коштує соус 150 гривень.
— На початку літа вас тут ще не було.
— Продавати м’ясо на галявині «Зелений гай» почали два місяці тому.
— А коли на вулиці стане холодно?
— Буде стояти щось схоже на магазинчик чи вагончик.
— Зупиняються чоловіки, — підмічаю покупців. — Не пристають?
— До мене — ні, — сміється. — До Каті — так. Вона молодша. Я працюю два дні на тиждень, вона чотири дні.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Розіграли козу: «На шашлики жалко бідняжку. А в хазяйстві не потрібна»
- Ошийок дешевший за білі гриби: почім на ринку Чернігова
- Журналісти порівняли ціни на ринку Чернігова: 20 років тому і цього Великодня
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
