Під час прямого ефіру запитали у Петра Яценка, представника Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, про те, як люди дізнаються про повернення рідних з полону? Пан Яценко каже:
З нашого боку це смс і пуш-повідомлення в додатку "Дія", вони йдуть до родин лише після того, як транспорт зі звільненнями перетинає кордон. Тільки по факту перетину кордону Координаційний штаб розсилає ці повідомлення. Причина дуже проста: думаю, всі розуміють, що кожен обмін - це дуже багато роботи і дуже багато, на жаль, несподіванок. Тому ми повідомляємо про факт обміну, про факт повернення лише після того, як наші люди опиняються на території України.
Водночас, за словами Петра Яценка, іноді бувають витоки з російського боку і часом родини можуть заздалегідь знати, що їхніх рідних мінятимуть.
Крім того, бувають цілі "паломництва", коли люди приїжджають на обміни "всліпу", показують полоненим, які виходять з автобусів, фото рідних, в надії, що когось упізнають. Але, каже пан Петро, це не дуже ефективно.
Люди приїжджають з фотографіями, вони сподіваються, що звільнені впізнають їхніх рідних. Але в такій колотнечі, в такій тисніві, особливо після пережитого, в стані стресу, люди, які звільнені, вони не можуть об'єктивно оцінити, є хтось на цих десятках і сотнях фотографій чи немає.
Все це потім робиться в спокійній атмосфері, через кілька днів, коли вже наші хлопці і дівчата приходять до тями, отримують допомогу, вже розуміють, де вони, їм надають всі необхідні матеріальні ресурси, необхідну їжу, медичну допомогу. І це відбувається таким чином, що є зал, де показують спеціально ці фотографії, повільно, в нормальній розслабленій атмосфері.
Вони сидять в кріслах і дивляться на великому екрані фотографії і можуть сказати, бачили вони цю людину в полоні чи ні. Тому немає жодної потреби їхати, немає жодної потреби робити тисніву. І наші хлопці, на жаль, кажуть, що для них це був теж стрес, тому що в автобусах з ними працюють психологи, консультанти координаційного штабу. А коли вони виходять в такий імпровізований коридор, де з усіх боків кричать, нехай це і вітання, але все одно для них це стрес. І коли вони бачать ці десятки фотографій, сотні фотографій, для них це стрес. І часто стан їхній погіршується, і треба їх потім знову виводити до нормального рівня.
З іншого боку, каже Петро Яценко, під час перевезення військовоплонених з кордону їх дуже підтримують люди, які часто шикуються вздовж доріг і вітають з поверненням на рідну землю.
***
Час Чернігівський писав про таке:
