У громадах Чернігівщини прощались із захисниками, які загинули на російсько-українській війні.
* * *
44-річний Олег Халабуда з Носівки. Працював на залізниці та у столичному водоканалі. У лютому 2023 року Олег доєднався до Сил оборони України. Був стрільцем-помічником гранатометника механізованої роти механізованого відділення.
Загинув старший солдат Олег Халабуда 21 листопада 2024 року. Майже півтора року його вважали зниклим безвісти. Днями результати ДНК-експертизи підтвердили загибель бійця. Поховали воїна в Носівці.
* * *
54-річний Руслан Бабарика з Прилук. Працював у ПрАТ «Домобудівний комбінат №4» у Києві. 24 березня 2022 року добровільно долучився до Сил оборони. Серед побратимів мав позивний Рус. Загинув сержант Руслан Бабарика 5 квітня 2026 року поблизу села Ізбицьке на Харківщині. Поховали воїна в Прилуках. У нього залишилися дружина, дві доньки, батьки та сестра.
* * *
44-річний Сергій Більченко з Прилук. Працював акумуляторником на підприємстві промислового залізничного транспорту (ППЗТ), потім оператором з видобутку нафти і газу в Прилуцькій нафтогазорозвідувальній експедиції (НГРЕ), пізніше головним енергетиком, а згодом заступником начальника експедиції.
З початком повномасштабного вторгнення вступив до місцевої тероборони. А в березні 2023 року добровільно долучився до лав ЗСУ. У грудні 2023 року Сергія Більченка відзначили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих».
Загинув старший солдат Сергій Більченко 19 лютого 2024 року біля села Роботине Запорізької області. Поховали воїна в Прилуках. У нього залишилися дружина, двоє дітей — донька та син — батьки й сестра.
* * *
32-річний Юрій Горбонос з Борзни. У 2014-2015 роках був учасником антитерористичної операції. У 2023 році мобілізували. Загинув боєць 14 липня 2025 року. Вважали зниклим безвісти. Днями ДНК-експертиза підтвердила факт загибелі. Поховали Юрія Горбоноса в Борзні. У нього залишилися дружина, малолітня донька, батьки та брат.
* * *
35-річний Олександр Комар з Бахмаччини. Працював у ПП «Торговий дім «Сталкер». 6 вересня 2022 року чоловіка мобілізували. Воював на посаді навідника кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки. Проходив військове навчання за кордоном, зокрема в Німеччині. Воював на запорізькому та донецькому напрямках.
Третього липня 2024 року на Донеччині Олександр перестав виходити на зв’язок. Упродовж тривалого часу його вважали зниклим безвісти. Лише третього квітня 2026 року офіційно підтвердилася загибель.
Поховали бійця в селі Тиниця. Залишилася дружина та двоє дітей.
* * *
44-річний Олександр Галаган з Носівки. Працював охоронником. У грудні 2022 року чоловік долучився до Сил оборони України. Служив на запорізькому та донецькому напрямках у званні старшого солдата. Був начальником обслуги звукометричної розвідки батареї артилерійської розвідки. 4 квітня 2026 року, перебуваючи на службі, боєць помер. Попрощалися та поховали в Носівці на кладовищі на вулиці Володимирській.
* * *
20-річний Андрій Довгун з села Лопатні на Ріпкинщині. Служив у бригаді «Азов». Загинув 25 лютого 2026 року на харківському напрямку. Тіло вдалося повернути додому наприкінці квітня. Попрощалися та поховали в рідному селі.
* * *
23-річний Павло Фомін з села Олександрівка на Семенівщині. Частину дитинства провів у місті Миколаїв разом з матір’ю. Після її передчасної смерті повернувся до рідного села, де його виховувала тітка. Працював у Києві. Рідні хлопця були змушені залишити свій дім і як внутрішньо переміщені особи переїхали до села Бирине Новгород-Сіверської громади.
У 2025 році Павло долучився до лав ЗСУ. Служив на посаді стрільця. Загинув 1 квітня 2026 року на Харківщині. Попрощалися з захисником та поховали в селі Бирине.
* * *
56-річний Ігор Шуляк з Носівки. З 2023 року служив у полку «Азов». Був стрільцем роти охорони автотранспортного батальйону. У селі Новомихайлівка на Донеччині 29 березня 2026 року боєць помер — не витримало серце. Поховали в Носівці.
* * *
32-річний Олександр Вітченко народився в селищі Ріпки. Згодом з родиною переїхав до села Нова Басань Ніжинського району. Працював автомеханіком у Новій Басані. Воював з 1 вересня 2022 року, мав позивний Механік. Три роки чоловік служив оператором зенітної ракетної Київської бригади Повітряних сил ЗСУ. Згодом був призначений командиром відділення взводу протитанкових ракетних комплексів.
29 березня 2025 року біля села Надіївка Покровського району на Донеччині Олександр Вітченко разом з побратимом зник безвісти. Смерть бійця підтвердила ДНК-експертиза. Поховали Олександра Вітченка на кладовищі в Новій Басані. У нього залишилися син, батьки та брат.
* * *
28-річний Андрій Бадай з Бахмача. 18 жовтня 2024 року був призваний до лав Збройних сил України. Служив молодшим сержантом, був командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів, командиром екіпажу.
25 березня 2026 року на Донеччині загинув. Поховали воїна на місцевому кладовищі в мікрорайоні Грузьке.
* * *
55-річний Олександр Троцький з села Григорівка Бахмацької громади. Працював на підприємстві «Мотордеталь-Конотоп». Служив з 2023 року. 20 листопада 2024 року на Донеччині Олександр перестав виходити на зв’язок і тривалий час його вважали зниклим безвісти. Поховали на місцевому кладовищі в селі Григорівка.
* * *
51-річний Олександр Пушкарьов народився в Росії. Проживав у Холмах на Корюківщині. У 2017 році уклав контракт, був учасником АТО до 2021 року. Починав свою службу танкістом у 58-й Конотопській танковій бригаді. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Обороняв Чернігів у 119-й бригаді — 162-й батальйон. Згодом перевівся у 166-й батальйон РВП (рота вогневої підтримки. — Ред.), був командиром танка.
За самовіддану службу відзначений нагородами: нагрудним знаком «Учасник АТО», нагрудним знаком «За вірність присязі», медаллю «За оборону рідної держави» (9 жовтня 2018 року), нагрудним знаком «Козацький хрест» ІІІ ступеня (25 квітня 2020 року), медаллю «За відвагу». Усі нагороди отримав за життя.
Його вважали зниклим безвісти з 6 липня 2024 року. Загинув чоловік у Красногорівці Донецької області. Залишилися дружина, два сини, донька та четверо онуків. Поховали в селищі Холми на центральному кладовищі.
* * *
36-річний Олександр Сулік з Городні. До Збройних сил долучився в жовтні 2023 року. На Дніпропетровщині зазнав тяжкого поранення. 27 березня 2026 року чоловік помер у лікарні. Поховали на кладовищі «Червінщина» в Городні. У чоловіка залишились дружина, син та батьки.
* * *
27-річний Євгеній Михайлов з Новгорода-Сіверського. Працював за кордоном. У 2021 році уклав контракт. Служив у 105-му прикордонному загоні на посаді водія вогневої підтримки. Воював на Донеччині в районі міста Красногорівка. Загинув 14 травня 2024 року.
* * *
50-річний Олександр Ващенко з Носівки загинув через п’ять днів після дня народження. Працював у мринському паркетному цеху Ніжинського лісгоспу. З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до лав територіальної оборони. У 2023 році чоловіка мобілізували. Проходив службу в батальйоні безпілотних систем на посаді командира відділення-командира екіпажу безпілотних літальних комплексів. Мав нагороду — медаль «Лицарський хрест».
Загинув 25 березня 2026 року в районі села Великомихайлівка на Дніпропетровщині. Поховали на новому кладовищі в селі Мрин.
* * *
49-річний Володимир Cавченко з села Дащенки Варвинської громади. Працював водієм молоковоза у приватного підприємця. 15 березня 2024 року мобілізували до Сил оборони. Воював на запорізькому та харківському напрямках.
Володимир був одружений. Мав двох синів від першого шлюбу. Один загинув у російсько-українській війні та був похований 15 лютого 2026 року в селі Дащенки. Загинув Володимир Cавченко 28 березня 2026 року. Поховали у Варві.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- 22-річний сирота загинув під Покровськом. У громадах Чернігівщини втрати
- Слюсар, лісник, електрик... У громадах Чернігівщини втрати
- Оператор дронів загинув за два дні до 21-ліття. У громадах втрати
- Не повернувся із завдання в Курській області. Вважався зниклим безвісти. У громадах втрати
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
