У громадах Чернігівщини прощались із захисниками, які загинули на російсько-українській війні.
* * *
22-річний Василь Григораш з села Лісові Хутори на Носівщині.
— Так склалось, що хлопець рано залишився без матері. Фактично виховувався в інтернаті. Оступився, мав певні проблеми з законом. Однак він ухвалив для себе важливе рішення — стати на захист рідної землі. У червні 2024 року його прийняли на військову службу за контрактом з числа умовно-достроково звільнених, — пишуть про Василя Григораша в громаді.
Служив на посаді стрільця-помічника гранатометника стрілецької спеціалізованої роти. Після чергового обміну тілами та проведеної ДНК-експертизи рідний брат отримав підтвердження: Василь загинув 18 лютого 2025 року поблизу села Срібне Покровського району на Донеччині. Попрощалися та поховали захисника в Носівці.
* * *
51-річний Павло Ковбасюк з селища Варва на Прилуччині. У Дніпрі одружився, проживав і працював, виховував двох дітей. У січні 2023 року чоловіка призвали на службу у 141-шу окрему механізовану бригаду. За період служби боєць отримав нагороди: почесний нагрудний знак «Срібний хрест», нагрудний знак «За службу та звитягу» III ступеня, відзнаку командира 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, відзнаку за зразкову службу. Загинув Павло Ковбасюк 21 березня 2026 року. Попрощалися та поховали захисника в Дніпрі. У нього залишилися дружина, діти та батьки, які проживають у Варві.
* * *
42-річний Дмитро Букрій з Прилук. Працював будівельником, зокрема клав плитку на тротуарах, ремонтував дороги. У березні 2024 року Дмитро долучився до лав ЗСУ. Загинув солдат 13 травня 2024 року біля села Невельське Покровського району Донецької області. Майже два роки його вважали зниклим безвісти. Лише в березні ДНК-експертиза підтвердила загибель. Поховали воїна в Прилуках У чоловіка залишилися син, донька, батько, брат та сестра.
* * *
36-річний Роман Ігнатенко народився в Ніжині. До Збройних сил Роман долучився у 2024 році. Воював на посаді оператора безпілотних систем. Бійця тричі ранило. Загинув 4 березня 2026 року на сіверському напрямку. На позицію він вийшов одразу після реабілітації від третього поранення. Попрощалися та поховали Романа Ігнатенка 26 березня в Івано-Франківську, де з 2025 року проживає його дружина та діти. У нього також залишилися батьки, які живуть у Ніжині.
* * *
29-річний Денис Кабацький з села Великий Щимель на Сновщині. Після строкової служби працював верстатником у приватного підприємця. У травні 2022 року долучився до Збройних сил. 19 березня 2026 року чоловік загинув. Поховали бійця на Алеї Героїв у Сновську.
* * *
39-річний Микола Вовк з села Піски, Бахмацька громада. Працював електрогазозварником на будівництві в столиці. 28 червня 2024 року призваний на військову службу. Загинув третього січня 2025 року на Донеччині. Поховали бійця в рідному селі. У нього залишились син, батьки, сестра та брат.
* * *
56-річний Олександр Сердюк з Михайло-Коцюбинського. Працював за кордоном. Повернувся в Україну і в січні 2024 року долучився до ЗСУ. Служив в Авдіївці та Кураховому. Останнім часом воював на сумському напрямку.
За військову службу був нагороджений медаллю сил ТрО «За вірну службу», «Хрестом бойового братерства», пам’ятним знаком «За заслуги», медаллю «Доброволець російсько-української війни», відзнакою президента України «За оборону України».
7 квітня 2026 року воїн помер у київському шпиталі. Лікарі боролися за його життя після того, як чоловік потрапив у ДТП на сумському напрямку. Поховали бійця на Маридонівському кладовищі в рідному селищі. У чоловіка залишилися дружина та дві доньки.
* * *
34-річний Віталій Гапоненко з села Смяч на Новгород-Сіверщині. З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до місцевого добровольчого формування територіальної громади. Згодом продовжив службу в лавах прикордонників. Загинув 7 квітня 2026 року на Харківщині. Попрощалися та поховали Віталія Гапоненка в селі Смяч.
* * *
27-річний Дмитро Овчарик з села Бакаївка Ічнянської громади. Працював у Києві в охоронних фірмах. Служив з лютого 2024-го. Отримав нагороди: «Золотий хрест», «Ветеран війни», «Захиснику Вітчизни», орден «За мужність» ІІІ ступеня та нагородний годинник ДШВ. Був командиром розвідувального відділення розвідувальної роти 80-ї Галицької десантно-штурмової бригади
Загинув третього липня 2025 року на Сумщині. Поховали воїна в рідному селі.
* * *
46-річний Владислав Соляник з Менщини. Працював будівельником у Києві та Чернігові. 12 лютого 2023 року чоловіка мобілізували до ЗСУ. Був кулеметником. Воював на Чернігівщині, Сумщині, в Ізюмі, на Донеччині.
Загинув 13 листопада 2024 року. Весь цей час його вважали зниклим безвісти. 9 квітня 2026 року тіло Владислава ідентифікували за результатами ДНК-експертизи. Поховали воїна в Острі. У нього залишилися троє дітей та мати.
* * *
27-річний Станіслав Карлюк з села Іванівка Борзнянської громади. Виховала хлопця бабуся. Служив з 2023 року. Загинув 9 вересня 2024 року. Поховали Станіслава Карлюка в рідній Іванівці.
* * *
32-річний Андрій Стрілець з селища Дружба на Ічнянщині. Служив старшим матросом. Загинув 25 січня 2025 року на Донеччині. Попрощалися та поховали Андрія Стрільця в рідному селищі.
* * *
34-річний Артем Волков з Городні. У серпні 2021 року чоловік долучився до лав ЗСУ. У 2022 році обороняв Чернігів. Був нагороджений відзнакою «За оборону Чернігова». Восени 2022 року на Донеччині поранило. У 2023 році Головнокомандувач ЗСУ нагородив Артема Волкова нагрудним знаком «Золотий хрест».
Загинув 4 квітня 2026 року на Дніпропетровщині. Попрощалися та поховали в Городні на кладовищі «Піски». У нього залишилися донька, мати та брат.
* * *
27-річний Петро Петров з селища Ладан. У 2019 році став до лав Національної гвардії України. Був хіміком-розвідником взводу радіаційного, хімічного та біологічного захисту батальйону підтримки бригади Національної гвардії України «Рубіж», а згодом — головним сержантом взводу.
Загинув 12 квітня 2026 року на покровському напрямку. Поховали воїна в рідному селищі. У нього залишилися мати, бабуся та дядько.
* * *
38-річний Юрій Товстоп’ят з Сосниці. Третього травня 2022 року був призваний на військову службу. Спочатку був у взводі охорони Корюківського РТЦК та СП, згодом — у військовій частині на посаді оператора радіорозвідки.
З 2 вересня 2024 року вважався зниклим безвісти біля Гродівки Покровського району Донецької області. Поховали бійця на В’юниському кладовищі в Сосниці. У чоловіка залишились дружина та син.
* * *
28-річний Дмитро Баранов з Прилук. Працював електрогазозварником у Броварах. Потім у приватному підприємстві «Двері бро». Долучився до лав оборонців у 2025 році. Проходив службу на херсонському напрямку. Мав позивний Пума.
Третього квітня 2026 року на херсонському напрямку зазнав поранень, 7 квітня 2026 року помер у миколаївській лікарні. Поховали бійця на міському цвинтарі Горова Білещина у Прилуках. У чоловіка залишились дружина, донька, мати, батько та брат.
* * *
43-річний Сергій Луценко з села Велика Дорога, Талалаївська громада на Ніжинщині. Працював водієм у «Київводоканалі». Служив з 2022 року. Загинув 10 квітня 2026 року біля села Оріхів Запорізької області. Поховали бійця на кладовищі в рідному селі. У нього залишилися мати, дружина, син та донька.
* * *
35-річний Михайло Смеря народився в Закарпатській області. Працював на пилорамі в селі Слабин, Гончарівська громада Чернігівського району. Пізніше — на торфобрикетному заводі. До лав оборонців долучився у 2023 році. Воював у Соледарі та на курському напрямку, де зазнав поранення. Потім продовжив службу в Сумській області. Загинув 2 квітня 2026 року. Поховали бійця в селі Слабин. У чоловіка залишились дружина та два сини.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Слюсар, лісник, електрик... У громадах Чернігівщини втрати
- Оператор дронів загинув за два дні до 21-ліття. У громадах втрати
- Не повернувся із завдання в Курській області. Вважався зниклим безвісти. У громадах втрати
- Виховувала бабуся - загинув під Кліщіївкою: громада втратила молодого захисника
- Загинув на першому завданні, знайшли за ДНК-експертизою. У громадах втрати
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
