Били і вимагали валюту: голова громади на Чернігівщині розповів про полон у росіян

Чер 29, 06:11

1693

Били і вимагали валюту: голова громади на Чернігівщині розповів про полон у росіян

Олександр Медведьов

Початок війни був для мешканців Сновщини, як і, мабуть, для більшості українців несподіванкою. Але жителі громади 24 лютого не розгубилися. Вийшов на роботу (у повному складі) і колектив міської ради, виконуючи свої безпосередні функції. Як усе було - розповідає голова Сновської громади Олександр Медведьов.

"Графік чергування був створений цілодобово. Відділи працювали диференційовано: одні - на місці, інші - дистанційно.

Також ми організували вивіз у надійне місце тієї документації, печаток, що мали викликати зацікавленість. Ми знали: в адмінбудівлю прийдуть і проведуть обшук, орієнтувалися в тому, хто і що будуть потрібні. Стабільність у Сновську й селах забезпечували місцеві добровольці, об’єднавшись у дружину «Правопорядок Сновськ». Завданням цього громадського об’єднання стало упередження випадків мародерства, крадіжок, інших протиправних дій.

Слід зазначити, що хлопці свою місію виправдали, як виправдали її всі, хто забезпечував життєдіяльність підвідомчої території. Хочу окремо подякувати керівництву і колективу місцевого хлібозаводу (директор Володимир Єрмоленко), приватним підприємцям - братам Сергію і Рубену Гзирбалян, вищому училищу лісового господарства, де випікався і продавався такий необхідний хліб, тим господарникам, які допомагали переправляти через річку й іншими стежинами борошно, дріжджі, завозити інші продукти першої необхідності, як яйця, молоко. Вони показали себе з найвищих висот - і птахопідприємство, і ПСП «Яна Плюс», і всі ті, кого назвати в одному короткому виступі просто неможливо.

Гарячі вахти несли і продовжують нести ремівці, газівники, вогнеборці, наші комунальники, волонтери та інші служби. Гордий їхньою відданістю роботі, професіоналізмом, надійністю і сміливістю.

Приміром, тушонки добродійники наробили стільки, що й досі нею харчуємо військових...

Складною залишалася ділянка території у напрямку Хотунич, Старої Рудні й Смячі, де були облаштовані ворожі блокпости, діяли перепустки, існувала купа ризиків. Хочу віддати належне старостам цих старостинських округів, котрі дипломатично підійшли до ситуації, зуміли не допустити численних жертв і втрат.

До сьогодні продовжую сподіватися на повернення з полону Новоборовицького старости Анатолія Сірого й ще двох активістів Євгенія Петліца і Олександра Кольцина.

Тепер щодо мене і затримання, яке відбулося 25 березня (Олександра Медведьова було звільнено з полону 3 квітня). Воно стандартно було очікуваним, без якихось особливостей. Спочатку російські військові під’їжджали до мого помешкання, де намагалися все роздивлятися, і чомусь «не розуміли» пояснень дружини, що вдома більше нікого нема, що я на роботі. Вранці на той ранковий час у приміщенні мерії залишалися ми із заступником Сергієм Силенком (решту людей я відпустив додому). І десь забарилася у своїй комірчині техпрацівниця Олена, яку я вже при військових випроваджував додому. Добре, що жінку випустили. Не чіпали й заступника, у якого забрали телефон, який уважно переглядали. До речі, телефони ретельно переглядалися у всіх затриманих.

На початковій стадії розмова зі мною відбувалася у кабінеті - гостро, динамічно, з поверховим обшуком. Було зрозуміло, що вони все про мене вже знали - і що російськомовний, і що батько з Росії, що там родичі, про те, де працював раніше, про сім’ю тощо. А коли я відразу категорично відмовився співпрацювати - отримав повідомлення, що затриманий і маю проїхати з ними.

На голову було щось натягнуто і лише по окремих деталях руху бронетранспортера я розумів, де міст, де переїзд, і здогадався, що везуть у напрямку Городні. На той час у сусідньому містечку було захоплено відділення поліції, а на його місці утворений їхній штаб.

Як згодом з’ясувалося, везли не тільки мене, а й Божка, і камери наші з ним розміщені були поруч. Ми навіть перемовлялися, чули голоси конвоїрів, крики й допити інших ув’язнених. Григорія Никифоровича випустили трохи раніше, його охоронця та ще двох хлопців також. Це все повирішував Григорій Никифорович.

Ті питання, які ставилися мені на допитах, зводилися до банальних на кшталт: «Ми пропонуємо підтримку, захист», «Давайте будувати нове життя з новими прапорами, новою історією й ідеями», а коли я їм доводив про неможливість цього, стали говорити про варіанти заміни з місцевих. І, як не дивно, таку заміну мені називали. Один з кандидатів - особа з когорти нещодавніх самоврядників, про яку я висловився відверто й не дуже прихильно. Мовляв, Сновськ (при нім був ще Щорс) порівняно - маленьке містечко, де всі одне одного знають, де вчинки, і, як на долоні, і де, спотикаючись, важко потім буває підійматися.

Коротко кажучи, у полоні було важко, гнітюче, моторошно. Допитувало мене відразу по кілька їхніх слідчих, котрі не добирали висловів, постійно наголошуючи на перемозі військ РФ, на взятті Ніжина і Києва, зміні влади, тих «перспективах», які чекають на непокірних. До цього розряду потрапляв і я, потрапляли всі нелояльні, вперті й незгодні на роботу в нових умовах.

І фізична сила була застосована, і гроші вимагали у валюті, які довелося збирати усюди, і «побажання» різного плану передавалися. Повернувшись до Сновська, я очам своїм не вірив і тому, що лишився живим.

Рентгензнімок показав перелом лопатки, з яким носився чимало і який досі дає про себе знати. Як і все пережите у застінках з голим ліжком, розбитою раковиною й чимось схожим на унітаз, людськими стражданнями, галасом впереміш з мертвою тишею. Те все ніколи не забудеться і, дай, Господи, аби не повторилося.

Щиро сподіваюся в світле майбутнє рідної держави, добрі прогнози в розвитку нашого прикордоння і бажаю усім дорогим землякам, мальовничій Сновщині гідно перебороти виклики, які їх спіткали. З нами Бог і Україна!"

Читати також: В Андріївці окупанти погрожували знищити село танками, тримали в заручниках старосту і пограбували базу відпочинку

Джерело: Сновська газета "Промінь", розмовляла Олена КОМПАНЕЦЬ

Схожі новини

Знищив 15 одиниць ворожої техніки: у Ніжині батькам загиблого Героя передали орден Данила Галицького

Сер 07, 22:06

Герой невидимого фронту або як ріпкинець Микола Джола в окупації молоко возив людям

Сер 07, 19:58

Не можна звикнути до загибелі колег: водій Чернігівобленерго про роботу під ворожими обстрілами

Сер 07, 17:51

Найвродливіший полісмен України вже не вільний

Сер 07, 15:56

Як живе Любецька громада нині?

Сер 07, 13:11

Бельгійське абатство пожертвувало €10 тис на відновлення шкіл Чернігова

Сер 07, 12:48

Вiдео

До вчительки з Чернігова прийшли її учні розбирати завали розбомбленого будинку

Сер 07, 11:36

ТОП-переглядів