Надія Тесленко втратила чоловіка, а двоє синів – залишилися без батька. Олександр Тесленко загинув на початку березня під час ворожого авіаудару. Чоловік на екскаваторі допомагав захисникам Чернігова робити фортифікаційні споруди. Сховатися не встиг.
Жінка з синами живе у маленькій кімнаті гуртожитка. Прагне, аби діти отримали гарну освіту і житло, про яке так мріяв чоловік. Але самій з цим їй впоратися не реально.
Надія Тесленко дружина, пряма мова:
"Ми були тут. Чоловік казав їхать, але куди? Мосту нема. Або другою стороною. Не знали куди. Були тут.
3 березня йому передзвонили, близько третьої дня. Треба вийти. Я кажу куди? Каже, мені треба, приїде машина. Він поїхав і більше не вертався. Сталося 4 числа. Ми зідзвонювалися, а в 3.50 дзвонила і всьо. Не було ні чиїх номерів з роботи. Не можу Сашку дозвонитися. Дали номер начальника. В підсумку ніхто не дзвонить, а потім передзвонили і кажуть: це з роботи, ми приїдемо. Я хлопцям кажу: щось із папою, привезли сумну звістку.
Сказав: розумієте війна. І все. Сусіди забрали. Коли повернулися від батьків приходили з його роботи. Казали, що літак скинув бомбу, потрапила в трактор. Потім казали про «гради». Хоча у акті розслідування написано, що Віталій кричав «повітря». Всі розбіглися. Коли у тракторі - нічого не почуєш. Можна було цеглу кинути. Уже нічого не вершнеш.
Він рив траншею чи розширяв. Це було біля губернії. Я не набираюсь сміливості туди зїздить. Важко. Не знаю,коли біль утихне.
Начальник автоколони, я йому вдячна Довбушу Миколаю. Вони поховали. Замовила пам’ятник. Вони його встановлять. Від директора Вереши Віктора допомоги не отримали. Зустрічалися. Він казав звертатися. Кажу: нам потрібне житло. Чоловік старався придбать. Він у будівельній компанії. Людей багато загинуло, розумію. Він же з організації один загинув. Мені житло не треба. Дітям дайте у пам'ять про батька.
Від держави пенсію отримуємо. Передбачені виплати, але для військових. Він цивільний. Він на війні загинув. Допомагав військовим. Єдине, що ходила до голови ОВА Чауса. Дякую йому. Дитина вчиться на право за рахунок батьків. Він вирішив питання на цей рік. Далі невідомо. Таке рішення міністерство приймає. Пообіцяв, що буде допомагати.
Ми виросли в одному селі. Сосницький район. Киріївка. Знали з дитинства. Виріс у селі. Вчився у Сосниці і їздив у село. В колгоспі на тракторі, марив тракторами. Пропонували на автобус чи машину. Бачив себе на тракторі. Був господарем. Він запасливий. Шурупчики, болтики. Міг розібрати і скласти все. Захоплювався рибалкою. Літо - то на рибалку".
"Час Чернігівський" писав про загиблих під час битви за Чернігів:
- "Така страшна бійня була...": Олег Примоченко загинув, тримаючи оборону в Новоселівці
- Допомагав пораненому: 37-річний чоловік загинув під час обстрілу Киїнки із «смерчів» 28 лютого
- 9-річний чернігівець загинув від російського снаряду, коли просто вийшов з мамою з підвалу - подихати свіжим повітрям
* * *
Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю "Час Чернігівський" та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу
