Тут кордон з Білоруссю дуже близько - одна з вулиць Добрянки закінчується пунктом перетину кордону. Війна почалась для громади рано вранці, але паніки не було.
"На сьому годину ми на робочі місця з`явилися, всі наші підприємства і ті, хто займає посади в органах місцевого самоврядування. Ми зібрали нараду і почали екстренно діяти, думати, де розмістити людей по бомбосховищах, як діяти щодо документів, куди розміщувати персонал, які оборонні заходи вжити, щоб ми могли вижити. Ми зразу організувались штабом тих людей, які можуть діяти в екстремальних умовах", - пригадує Світлана Бицько, селищний голова Добрянки.
Активних бойових дій тут не було, російські війська теж обійшли Добрянку стороною, але стояли на околицях. Місцеві жителі, окрім укріплення бомбосховищ та інших першочергових завдань, змогли допомогти і місцевим українським прикордонникам.
"Ми почали рятувати майно прикордонників. Розуміли, що цей підрозділ може бути точкою, в яку можуть вдарити. Тому ми і на кордон виїжджали, рятували це майно", - каже Світлана.
Громада фактично була ізольована від решти області. Дуже швидко дала про себе знати нестача продуктів.
"Почали питати, де нам купити хліба? День-два ми перечекали, а потім почали думати, що робити. Частково нас забезпечувала пекарня в Ріпкинський громаді, у частину населених пунктів ми завозили хліб звідти. Я зібрала підприємців, і кажу: у нас є пекарня, вона не працювала років п`ятнадцять. Відкрили, подивились - стан задовільний. Питання постало: зерно, дріжджі, цукор, сіль, здавалось би, саме просте, але з цим теж були проблеми", - розповідає селищний голова.
Допомогли місцеві підприємці, привезли зерна та інших продуктів. Так у Добрянці запрацювала фактично саморобна пекарня. Зараз же економічна ситуація у громаді дуже складна.
Наприклад, ось одне з найбільших підприємств громади Папернянський кар’єр скляних пісків, продукція якого, до речі, використовується у тому числі при виробництві оптики для наших військових. З кінця травная, як тільки відремонтували залізничну колію,кар'єр відновив виробництво.
"Нашу роботу чекали склозаводи, які ще лишились у роботі в Україні, бо наш збагачений кварцовий пісок це основна сировина для їх виробництва. Відповідно, навіть при невеликому об`ємі виробництва ми повинні виконувати заявки тих заводів, щоб вони працювали, бо там мова йде про тисячі працівників і вони залежать від наших поставок. Тому, не зважаючи на не дуже хорошу економіку, ми працюємо і зберігаємо весь персонал, який був до війни", - каже Андрій Кушик, виконавчий директор ТОВ "ПКСП".
На кар`єрі 120 робітників, але зараз фактично працює приблизно половина. Папернянський кар`єр дає країні 8-12 тон кварцового піску, це 40% довоєнних об'ємів. Пан Андрій має величезний досвід роботи, працював у тому числі в Південній Америці та на крайній Півночі. Зараз, каже, ситуація дуже складна, але перспективи є.
"В перспективі певно, що є велика перспектива. Після такої війни, після перемоги відновлювати всю країну, вибиті вікна, зруйновану інфраструктуру - це буде потребувати величезної кількості будівельного скла, того, що називається флоат-скло. Це технологія виробництва, отакі склопакети. Україна, на жаль, такого виробництва, такого заводу не має. Думаю, що буде дуже швидко побудований потужний завод і буде потреба в нашій сировині однозначно", - розмірковує Андрій.
Складна ситуація в громаді також з інформаційною безпекою.
"Люди більш похилого віку, які не налаштовані на Інтернет, вони користуються супутниковими тарілками. На цих тарілках на час війни канали були розблоковані і російські канали доступні до користування. От тижні три-чотири назад бабусечка приходила до мене на прийом і озвучувала: "От Лавров розказував". Я питаю - хто-хто розказував, ви що, дивитесь телебачення? Да, білоруське телебачення", - каже Світлана Бицько.
Зараз основна проблема, яка не дозволяє відновитись громаді економічно, це логістика. Зруйновані мости, пошкоджені дороги не дають змоги великогабаритним автомобілям завозити сюди продукцію. Втім, нараз надходження до бюджету громади йдуть, ситуація не критична. Після перемоги відновлення громади в цілому буде, сподіваємось, швидким.
* * *
Проект реалізується за підтримки Інституту економічних досліджень та політичних консультацій в рамках програми «Громадськість за демократизацію», яка фінансується Європейським Союзом
