«Ці очі я запам’ятаю до кінця своїх днів», - так про погляд російського окупанта, який вів вогонь по її екіпажу каже Іра. На перший погляд, не віриться, що вона – командир бойової машини, але її позивний «Демон» говорить сам за себе. «За характер», - коротко пояснює військова його наявність.
Разом зі своїми побратимами командир бойової машини піхоти – командир відділення старший солдат Ірина рано-вранці 24 лютого отримали бойовий наказ висуватися на рубіж і зайняти оборону. Виконували бойові завдання у напрямку Ріпок. Потім маневрували та зайняли рубіж на іншому напрямку, де безпосередньо і зіткнулися з ворогом у бою.
«Противник їхав колоною на дуже великій швидкості. Ми займали позиції у лісосмузі. Здається, я бачила очі того чоловіка, який косив нас з крупнокаліберного кулемета. Ці очі, напевно, я запам’ятаю до кінця своїх днів», - згадує дівчина.
А ще пам’ятає масштабний артилерійський обстріл, коли постраждав екіпаж захисниці.
«Був дуже тяжко поранений мій механік-водій, який помер на місці, а жаль… І оператор-навідник був поранений. Але він – живий, все з ним добре, і вже разом із нами», - згадує з сумом Ірина.
Вона весь час оборони Чернігова була зі своїм екіпажем. Інколи брала на себе роль оператора-навідника, адже досвід уже був: дівчина у військовій частині ОК «Північ» служить з 2019 року. В армії ж - з 2017-го.
«Вірити, звичайно, не хотілося, що все це почалося. Але ми були готові. Усі проявили себе хоробро. Ми не маємо відступити ні в якому разі, бо ми – вдома. У нас хоробрі люди, вони зупиняють ворога голими руками, допомагають Збройним Силам України. Я вдячна всім!», - наголошує дівчина-воїн.
Джерело: ОК "Північ"
