З села Деснянка добре видно околиці міста Чернігів. На початку березня сюди зайшли російські окупанти і гатили по місту з танків. А ще наробили багато лиха у невеликому, затишному селі.
Марія Миколаївна плаче, коли згадує свого старшого сина. Він 24 лютого приїхав до батьків, а виїхати назад вже не зміг. Після обстрілу позицій рашистів на початку березня, розлючені загарбники затримали кількох чоловіків. Двоє з них так і не повернулися додому. Серед них був і син Марії Миколаївни та Миколи Максимовича.
Тіла хлопців випадково знайшли у Шестовиці наприкінці травня. Але батьківські серця досі вірять в диво і чекають на результат ДНК-експертизи.
"Пропали і нема. Ми подали в розшук, на всі телефони дзвонили. Знайшли їх 26 травня під Шестовицею. Мужик ходив з собакою і найшов. Відкопали. Їх можна було дізнатися по одягу. До цих пір ДНК нічого невідомо. Пройшло більше 2 місяців нема результату. Чи своїх поховали чи не свої", - розповідають Марія Миколаївна та Микола Максимович, мешканці Деснянки.
У будинок Надії потрапив снаряд. Жінка припускає, що не один. В той час в оселі була її хвора мати та син. Попри пожежу та поранення, сміливий хлопчина виніс бабусю з вогню в погріб, врятувавши їй життя. Родина вціліла, але залишилася без житла та майна. Вижила завдяки добрим людям і запасам харчів.
"Бачу, що горить. Думала сусідська. Бігла городами. Бачу горить. Там була мама, син, сусід. Вони кричать з погреба, що тут. Син перекрив газ, витягнув бабусю лежачу. І в погріб. Був такий вогонь, що єлі встигнула у погріб. Дитя сказало що поранене. Я його направила до Агжели. Він в крові був, кровю сходив", - згадує Надія, мешканка Деснянки.
В Деснянці окупанти ховали техніку біля людських осель. Повсюди на вулицях сиділи снайпери, які стріляли навмання, а тому люди практично не виходили з дому. Окупанти пограбували місцевий магазин та чимало будинків. Награбоване вивозили вантажівками.
"Випрашивали гарєлку. Кажу, що нема. Питали цигарети, а не сигарети, думали не розуміємо їхньої мови. Винесли все з дому та магазину. Виламали двері. Осколками все побило. Винсели все, що можна. Навіть проводки з зарядки. Даже решітки з грилю. Два разу машину підганяли. Камазом вивозил", - розповідає Анжела Олегівна, продавчиня.
Зараз Деснянка живе спокійним життям. Люди не бояться ходити по вулицях. Про окупацію майже нічого вже не нагадує. Однак спалені хати та вбитих односельців тут ніколи не забудуть і не пробачать ворогу.
Читати також: До вчительки з Чернігова прийшли її учні розбирати завали розбомбленого будинку
