Ліва рука залишилася під Бахмутом: "Художник" про життя після ампутації

26 ЛЮТОГО 2024, 17:02

1006

"Художник" Руслан Іванов з дружиною Оленою

"Художник" Руслан Іванов з дружиною Оленою

Як найбільшу цінність, він трепетно тримає в руці жовто-синій прапор. Обіймає дружину, на дроні, який волонтерськими зусиллями купили та відправляють на фронт, пише ім’я загиблого побратима… Усе це – однією рукою. Ліва залишилася під Бахмутом… 

Псевдо “Художник” на військовій формі – як нагадування про життя до війни. Чернігівець Руслан Іванов працював художником-постановником на кіностудії “Victoria Film Studios”. І з першого дня повномасштабної війни, не вагаючись, пішов захищати Україну.  

Руслан Іванов. Псевдо Художник

Той, хто боронить наше небо

“24 лютого вранці їхав на роботу на зйомки, коли почув вибухи – росіяни обстрілювали Київ, – пригадує чоловік. – Я висадив маму – бо якраз підвозив її, розвернувся, поставив машину і пішов до військкомату. Оформився в підрозділ, отримав зброю і з 25 лютого захищав Україну. 

 Дружина з сином у Чернігові прокинулися від вибухів і… відразу ж взялися волонтерити! 

Син Дмитро – той узагалі у 16 років вступив до тероборони парамедиком. Коли Чернігів був в облозі, з-під завалів школи, яку накрили авіабомбами, рятував людей… Переживав я за них обох – несамовито! Кажу сину: “Діма, ти ж школяр, десятий клас, як ти в теробороні опинився?”, а він мені: “Так само, тату, як і ти опинився там, де зараз є”, – сміється. – Поговорили, побажали один одному удачі, і кожен взявся до своєї роботи”.   

Руслан Іванов

Руслан Іванов

Під час служби Руслан Іванов був у складі мобільно-вогневої групи, яка захищала наше небо: саме йому та його побратимам ми дякували за чисте небо і воздавали славу по завершенні кожної повітряної тривоги, читаючи статистику збитих ворожих “шахідів”. 

“Це – непросто, – каже чоловік, – бо маєш бути готовим зірватися за першим сигналом – чи серед ночі, чи будь коли. Але коли зіб’єш “шахіда” – це такі емоції, такий адреналін!.. 

Виконували свій обов’язок, робили те, що повинні були. Сказали відбивати шахеди – ми відбивали, потім нас відправили на Схід – і ми поїхали…”. 

Поки чоловік був на фронті, пані Олена волонтерила і наближала Перемогу! З перших днів повномасштабного вторгнення допомагала цивільним та військовим. 

Відпросився з війни, щоб… повінчатись!

“Я відпросився у командира додому на кілька днів, – розповідає Руслан. –  По дорозі заїхав до церкви, домовився про вінчання, купив усе необхідне. Олені нічого навіть не казав – хотів зробити сюрприз. Приходжу додому, кажу – все, поїхали жениться, – сміється. – Так через 17 років після розпису ми повторили наші шлюбні обітниці і перед Богом…  Повінчалися – і відразу з церкви я сів в машину і поїхав на службу, бо мене терміново викликали”. 

Руслан та Олена Іванови з сім'єю

Родина Іванових

“А наречена після вінчання залишилася удома сама, – сміється пані Олена. – Руслан навіть додому не зайшов – перевдягався у форму вже в машині. Щоразу, коли він їхав на фронт, у мене серце не на місці було, хвилювалася, молилася за нього… Заспокоювалася волонтерством – готуючи для фронту.  Військові звертаються до нас, коли виникають потреби – готуємо за запитами від багатьох бригад, відправляємо на фронт різноманітні заготовки.  Колись мене запитали: “Ви готуєте тільки для своїх?”, а я на це: “У мене нема чужих. Я нікого із них особисто не бачила і не знаю, але вони всі – мої,  всі наші, “найнашіші”!  Чоловіку, звичайно ж, теж всяку смакоту відправляла – а його потім за це удома до роботи на кухні “припрягала””.

Любов лікує – дружина не дала впасти в депресію після ампутації

Поранення пан Руслан отримав у жовтні під Бахмутом, в Андріївці. Чоловік розповідає, що ще взагалі пощастило вийти звідти живим, адже там було пекло. Ворог від них стояв метрів за 50, обстріли були страшні, його друг загинув у нього на руках… Руслана поранило, не було змоги звідти вийти, бо по них стріляли із всього, що тільки було, у Руслана на руці 21 годину був затиснутий турнікет. Вийшли тільки вночі, коли вже стемніло. У нього були осколки ще й в ногах – трохи чоловік йшов сам, трохи його хлопці під мінометним обстрілом несли на ношах.

“Залишився я з ще одним побратимом з відділення – він із сильною контузією, я поранений. Я йому вже казав: “Олежка, ти йди сам, я – всьо…”. А він наді мною стоїть, не ступається, сам ледве говорить, але все повторює: “Дава-а-ай, пішли, тобі ще в мене на свадьбі гуляти…”. Нас крили з дронів, а ми йшли, падали, сил не було, Олег мене підганяв своїм “вставай, ходи, я сам не піду…”. А далі – лікарня, операція, Олена відразу до мене  примчала. Витягувала мене щосили – не впав в депресію завдяки їй. Мені щастило на добрих людей – лікарів, волонтерів, друзі й рідні дуже допомогли і підтримали”. 

Руслан Іванов

“Коли Руслан лежав у Києві в шпиталі, у нього стільки відвідувачів було, що до палати просто черга стояла, – каже пані Олена.  – Нині продовжуємо реабілітацію вдома, чекаємо на протезування. Коли заповнювали папери на протезування, там треба було написати свою мотивацію – і Руслан написав, що хоче онуків тримати двома руками, зворушив мене аж до сліз”.

Руслан та Олена Іванови

Руслан та Олена

Наше суспільство не завжди ще вміє адекватно реагувати на військових із ампутацією, з травмами та протезами – одиниці кивнуть головою, подякують, більшість пройде повз і очі опустить. Мені не соромно людям в очі дивитися. Хочеться, щоб і вони не відводили погляд, побачивши мій порожній рукав… “.

“А загалом – найважливіше пам’ятати, що життя не закінчується на травмі і треба рухатися далі, знаходити щось для себе – роботу, хобі або спорт”. 

Руслан та Олена Іванови  Руслан та Олена Іванови

Руслан зізнається, що йому хочеться вернутися в кіно. Скучив за роботою, вона навіть вже снилася йому.

“Хочеться ще онуків на руках потримати – на обох, хай навіть одна буде залізна чи карбонова. Багато ще планів на життя є! А найбільше я хочу – Перемоги. А далі будем бачити”. 

Черга на протезування

20 лютого Олена поділилася радісною новиною у соцмережах:

Саме сьогодні подзвонили і сповістили, що підійшла наша черга на протезування!!!

Емоції переповнюють!!!

Джерело: Goodacity

"Час Чернігівський" писав про таке: 

Схожі новини

Вiдео

У Чернігові у місцевому парку висадили берези

23 КВІТНЯ 2024, 21:19

Поранений під час оборони Чернігова: таз і ноги 48-річного чоловіка нечутливі

23 КВІТНЯ 2024, 20:14

Вiдео

Пільгові кредити для селян Чернігівщини у 2024 році: хто може скористатися

23 КВІТНЯ 2024, 18:09

Vodafone інвестує в громаду Чернігівщини: у віддалених селах ловитиме 4G

23 КВІТНЯ 2024, 17:24

У Чернігові прощались із 25-річним бійцем

23 КВІТНЯ 2024, 16:47

Фото

Підрядник розказав, як просувається будівництво моста поблизу Шестовиці

23 КВІТНЯ 2024, 16:31

Нові правила мобілізації: як каратимуть ухилянтів на Чернігівщині

23 КВІТНЯ 2024, 15:17

ТОП-переглядів