Говоримо із Євгеном Смагою, ветераном, який під час оборони Чернігова отримав важке поранення, але не опустив рук і займається спортом, працює в таксі та планує відкривати власний бізнес.
Дивіться відео, або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Сьогодні говоримо з ветераном російсько -української війни, який після важкого поранення не опустив рук, а започатковує власний бізнес. Євген Смага у передачі «Наші люди».
– Чим займались до вторгнення? Як потрапили до війська?
– Працював до повномасштабної війни водієм, займався пасажирськими перевезеннями. Потрапив до війська тоді, коли вже побачив бої наших захисників 1-ї танкової бригади з ворогом, після танкового бою біля «Епіцентру». Я вирішив, що більш потрібен хлопцям «на передку» при захисті, ніж в тилу.
Спеціальності військової я не мав, але служив в армії строкову службу, був командиром взводу. Я мав, скажімо так, мінімальний досвід поводження зі зброєю. Уже на місці побратими більш досвідчені, командири показували, як правильно працювати зі зброєю.
3 березня ми пішли з сусідом до військкомату, нас мобілізували і в той же день ми вже були на околиці Чернігова, саме в Новоселівці.
– Оборона Чернігова – як це було?
– У прямому бою я участі не брав. Ми стояли на першій лінії оборони. а виходили на нульову лінію до хлопців на підсилення для відсічі ДРГ. Вони заходили майже через день. За цей невеликий період, що я був із побратимами на захисті Чернігова, декілька разів виходили на підсилення на нуль до хлопців. А так готували позиції для відсічі атак.
Я вже не був присутнім тоді, коли пішов повномасштабний наступ, і хлопцям довелося відійти трохи десь до переправи.
– Як ви отримали поранення?
– 14 березня близько другої години був щільний мінометний обстріл. Командир роти дав наказ спуститися в укриття. Це був критий окоп, метрів 50 -70. Після години обстрілу 120-та міна прилетіла в те місце, де ми були в окопі, і осколки всі пішли вниз. Одним «прильотом» було і поранено і вбито 5 чоловік. Троє 300-х, двоє 200-х, але хлопець помер після двох місяців лікування.
– Зараз ви займаєтесь спортом. Як до цього прийшли?
– Я спілкувався із директором протезного центру в Києві і просив, щоб він мене зконтактував з хлопцями, які займаються спортом. Тому що вже тоді, не навчившись гарно ходити, я хотів бігати. Я вже тоді хотів спортивний протез і знав про процедуру: через рік після первинного протезування я можу зібрати документи і податись на спортивне протезування. І комісія може вирішити, що це потрібно, бо займаюсь спортом. Якщо не займаєшся, то виділити гроші, шоб спортивний протез десь пилю припадав вдома під диваном – це не потрібно.
Почав займатися. Зконтактувалися із хлопцями із Чернігова, прийшли на перше тренування. Із тих пір чотири рази на тиждень. Бувають моменти, коли пропустив. Або, скажім, в гори ходив для збору коштів побратимам для підтримки. Або на змагання поїхав, або марафон відбувався в Вашингтоні. То я трохи пропустив, зараз втратив таку фізичну форму. Відновлююсь.
Готуюсь зараз до змагань United States Air Force Race. Локацію не буду називати, близько 250 чоловік подали заявки, відберуть 30. Змагання будуть в США в березні наступного року.
– Ким зараз працюєте?
– Працюю в таксі. Останнім часом у мене не має часу постійно там попрацювати. То змагання, то навчання. Навчався в Агенції всьому, що стосується написання грантів бізнес -планів, власної справи. Вивчаю англійську. На все це потрібен час, тому таксі трошки відходити на дальній план. А ще буквально два місяці тому я 5 днів зранку до вечора присвячував собі себе роботі в таксі.
– Який бізнес хочете відкрити?
– Це буде мийка самообслуговання. Є земельна ділянка, потроху займаюсь плануванням території. Паркан зараз будуть встановлювати. Навчаюсь тут для того, щоб розуміти, що потрібно робити в бізнесі для того, щоб він працював. Зараз, наприклад, я один грант отримав, планую ще податись із нового року. Можливо, якісь будуть нові пропозиції, грантодавці будуть збирати заявки, то я буду намагатися отримати ще грант.
– Яку підтримку держава надає пораненим бійцям?
– Протез я отримав, протезування, все повністю. Лікування за державний кошт. Я більше отримую реабілітацію від спорту, це самозайнятість, це те, що мені подобається.
Якщо досяг якихось результатів, якогось рівня, будь ласка, покажи. Якщо ні, будь ласка, продовжуй займатися.
А що мені ще від держави потрібно? Я не знаю, живу собі, розраховую на себе. Маю ІІ групу інвалідності, мені платять пенсію.
* * *
