65-річна Наталія ВАЛОВА з ніжинської Талалаївки продає домашню їжу власного виробництва. Щоп’ятниці й щосуботи вивозить на Центральний ринок Ніжина. Страви готові, доварювати не треба.
Усе по 20
— Голубці вже розібрали, — розводить руками. Любителі голубців роздивляються альтернативу. Ще є ліниві голубці. — Котлетками. Готові повністю, тільки розігріти, — розказує вже мені.
Майже все, що поштучно, — по 20 гривень.
— Є биточки рублені, з курячою печінкою. Бутерброд-піца, дві штучки лишилися. Зрази з куркою. М’ясо в лаваші, — почергово відкриває харчову плівку з лотків хазяйка. — Рибка в цибулевому клярі — 15.
А голубці були 200 гривень за кілограм. Зараз продаю дешевше. Бо останній день торгівлі.
Де пуп заритий
— Усе сама готуєте? Може, заморожені де купуєте?
— Інколи допомагає чоловік, Сергій Іванович. Якщо не дуже зайнятий. Він у мене умнічка, роботящий, — нахвалює свого Івановича. — Овочі чистить. Моркву, картоплю, цибулю, часник.
Чоловік з Бакаївки на Ічнянщині. А мене він здалеку привіз. З Хабаровського краю. Порт Ваніно. Чоловік працював у Сахалінському пароплавстві. Був моряком-мотористом.
А мої предки, бабусі з дідусями, були вислані туди з України. Батькова мати відправилася на Сахалін з концтабору. А материна — за те, що коня мали і корову. Кокошинська жила в Києві, — згадує прізвища. — А Заранчиха, материна бабуся, — у Черкаській області.
Мати, Царство їй Небесне, рано померла. Казала: «Наталко, заміж треба виходити тільки за хохла!»
Я і навіть моя донька народилися в Росії. Донька вже поміняла громадянство і паспорт на український. Зараз вона в Англії. Пережила дуже сильний стрес під час бойових дій. У Києві була якраз, коли це все почалося.
30 років тому в Росії почався бардак. Чоловік каже: «Поїхали в Україну, до матері». Пожили, сподобалось. Як кажуть, коріння своє дає. Ми з 1997 року в Україні. З 1998-го — тут. Приїхали в Ніжин. Винаймали житло. Тоді купили стареньку хатку в Талалаївці. Будували, будували… і нарешті побудували.
У четвер і п’ятницю спати не лягає
— Ще десь працюєте?
— Тільки вдома. Ще й у Київ готую. Раніше торгувала в Дарниці, на Ревуцького. Тепер не їжджу. Усе пакую — і в електричку. Там зустрічають і забирають. Хтось собі додому, хтось на перепродаж.
Готую в печі. А зараз буду на вогні готувати, надворі.
— Як встигаєте? О п’ятій встаєте?
— Я взагалі в четвер і п’ятницю не лягаю, — зізнається Наталія. — У середу чищу всі овочі. У четвер ніч готую. Смажу, шкварю, парю. Удома достатньо холодильників. У кухні невеликий, двокамерний. Велика морозильна камера у вітальні. І в літній кухні кілька: і камери, і холодильник. Везу в п’ятницю на ринок. Потім щось доготовлюю, переготовлюю. І їду в суботу. Суботня торгівля гірша. А в п’ятницю багато продається.
Привозить чоловік. У нас пижик, — каже про свій автомобіль марки Peugeot Наталія. — Складаємо все в спеціальні сумки-термоси.
— Скільки кілограмів смакоти?
— Не зважуємо. У мене товар штучний.
Зайвого не готую. Усе, що в суботу залишається, увечері забирає оптовичка. Куди — не запитую. Забрала — і добре. У свою тару.
З восьми років знала
— За своє життя працювала і кухаркою, і заввиробництва, і посудомийкою, і директоркою кафе. Ким могла, тим і працювала.
Коли будинок у Талалаївці будували, кухню робили велику. Наталія вже знала, чим буде займатися.
— Колись мати хотіла, щоб я в медичний вступила. А я з восьми років знала, що буду кухаркою. От і вивчилася. Спершу училище, потім технікум, потім інститут.
«Хіба можна повз вареники пройти?»
— Ларисо, смажені пиріжки залишилися. З картоплею і зеленню та з яйцем і зеленню, — розказує Наталія постійній клієнтці. — По 25. Біляшів нема вже.
Лариса Порохнява купує два різні пиріжки.
— Вареники домашні, парові. З курочкою, з капустою і з картоплею, — каже іншій покупчині. — А ще були з сиром, з вишнею, з полуницею. З лівером, — перераховує мені.
Вареники гарні. Тісто пишне.
— Бо руки хороші, — посміхається Наталія. — 100 гривень за кілограм.
— Хіба ж можна повз вареники пройти? — дістає гаманець Любов, продавчиня ринку. Купила з капустою і з картоплею. — Перекушу, на базарі он стою.
Ближче до обіду ціна падає з 20 до 15. Починається тотальний розпродаж. Хто бере кілограм, тому знижка.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Готували ще у XVI столітті: секрети бобовника з Чернігівщини
- У «Сніданку з 1+1» приготували чернігівський огірочник і поділилися рецептом
- Замість борщу: на Чернігівщині розповіли про місцеву страву "квасок"
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
