У Хрипівці на Городнянщині хат, щоб купити, уже нема. За останні три роки куплено понад 30 будинків. Ціна виросла вдвічі.
— Вільних будинків у Хрипівці не лишилося, — розводить руками Олександр ТКАЧЕНКО, староста. — Два в Півнівщині ще є. По дві тисячі доларів (80 тисяч гривень). Плюс 10-12 тисяч на оформлення документів.
— Нормальні хати в нас коштували до двох тисяч доларів. А зараз хороший будинок — з газом і центральним водогоном — господарі продають за п’ять-сім тисяч доларів. Без води — від чотирьох тисяч і більше, — порівнює Олександр Ткаченко.
Хрипівка — за два кілометри від Городні. Є газ, водогін, школа. Півнівщина — кілометрів за три від Хрипівки. Будинки купують переселенці з прикордоння. І громада.
— У нас на сьогодні 67 ВПО у двох селах. Люди з Харкова, Сум та Херсону. І наше прикордоння: Сеньківка, Гасичівка, Мощенка. І зі Сновської громади є. У двох селах старостинського округу — Хрипівці і Півнівщині — громада купила десять будинків для вимушених переселенців, — підрахував Олександр Ткаченко.
— Городнянській міській раді Київ дав два мільйони на це, — гуморить Олександр Якович. — Київрада гроші виділила в 2023 році. Міська рада намагається купувати будинки з землею вартістю до 150 тисяч гривень. Щоб житла купити більше. Якщо дорожче, людина доплачує. Але потім обов’язково залучаємо фонди, щоб допомагали. Мало того, дають пральні машини, холодильники.
— Купує міська рада, — пояснює староста. — Тобто ця хата — комунальна власність. Вона на обслуговуванні городнянського ЖЕКу. Люди живуть 10 років на правах оренди. Потім оформлюють документи, і хата переходить у приватну власність.
— У Хрипівці багато хат, багато переселенців. І всі фонди йдуть сюди, — радий староста. — Громада купує будинок, а благодійні організації роблять там ремонт. З багатьма фондами укладені меморандуми. До 25, мабуть. «Червоний Хрест», ZOA, «Рокада»…
Їхні будматеріали, вікна, двері. Роблять утеплення. Дах перекривають. Щоб віддати людям нормальне житло.
Воду проводять. У нас централізований водогін від Городні. Де нема — заводять у будинок.
Отримав завдання від міської ради: «Шукай хати. Потрібно зробити соціальне житло». Тобто хат уже не вистачає. Є не дуже придатні, зруйновані. 44 покинуті хати. Електрики, газу нема, дах валиться. Спадкоємці невідомо де. А громада купує тільки з оформленням.
Наразі одна хата продається — п’ять тисяч доларів. Непогана. Думаю, не сьогодні-завтра вона буде продана (на сьогодні продана. — Авт.).
Приїжджали американці, чоловік 15. Їздили селом. До переселенців зайшли. Такі задоволені були. У Хрипівці вже 72 дітей. 10 дошкільнят. І чотири вагітні тільки в цьому році.
Галина ПАВЛОВИЧ, переселенка з прикордонної Гасичівки, живе в наданому Городнянською громадою будинку за договором оренди. Чоловік помер 14 років тому. Четверо дорослих дітей давно відділилися.
— Хату я не вибирала. Сказали: «Ти одна, вистачить цієї». — Кажуть, років 10. Хата тісненька. Щоб ще й туалет зробити, треба піч і грубу викинути. А я не маю права. Веранда, кухня, кімната. Є комора в хаті. Чулан, у нас кажуть. Міжкімнатні двері благодійники поміняли, — відчиняє коричневі двері з коридору до кухні.
Пробувала топити піч і грубу — диму найшло! Усе чорне було. Білити треба, — показує на стелю Галина. — Удома я постійно піч топила. Узимку грілася.
Жаль, у печі й борщ смачніший. Жаренку поставиш, стушиться в печі. У духовці не таке. Добре, що є газ і конвектор. Натоплюю в кімнаті. Додому хочеться, — зітхає Галина Іванівна.
Віктор і Тетяна Тупики в Мощенці працювали в школі. Він директором, вона вчителькою. Коли обстріли стали частими, вирішили виїхати з села.
— Купили оцю хату за сім тисяч доларів. Вишкребли все, що було. Самі б не потягли — дорого. Донька з зятем допомогли, — Тетяна ТУПИК щойно зайшла до двору. З чоловіком привезли зерно бройлерам. Тракторець пригнали з Мощенки. Зерно — за гроші, надані як грант на господарство.
— Чого не скористалися програмою надання житла для переселенців?
— У Мощенці на той час ще переселення не було. І ми шукали житло самі, — пояснює Тетяна. — Переселяли спочатку ближчі до кордону Сеньківку і Гасичівку.
Подвір’я прибране і не пусте. Є колодязь. Садові квіти.
— Фонд «Рокада» вікна поміняв. І пристроєчку зробив. У нас там ванна. Самі проводили воду від центрального водогону. Якісь фонди ще гроші нам давали.
«Червоний Хрест» дав теплицю. І вісім тисяч гривень на її встановлення. Ми спитали, і вони дозволили на підведення води ці гроші використати. А теплицю поставили зять зі своїм кумом.
Минулого і цього року у двох селах померло 20 людей. І з’явилось 20 нових родин. У Хрипівці зараз 447 мешканців, у Півнівщині 134.
— Ця місцева програма діє вже три роки, — уточнює Світлана БІЛЬСЬКА, секретарка Городнянської міської ради. — Не має відношення до державної програми, де пропонується 500 тисяч на житло для ВПО. Ми сюди не підходимо, бо в громаді існує можливість бойових дій. І ми прийняли програму придбання житла для жителів своєї громади. Які переселяються з близького прикордоння у південну частину громади, у безпечніше місце. Будинки надаємо приблизно такі ж, які були в них. Є газове, пічне опалення і вода. Це не тільки Хрипівка. Це Півнівщина, Пекурівка, Смичин, Конотоп та Дібрівне. Усього вже купили 20 будинків. Найбільше в Хрипівці.
Гроші з місцевого бюджету. Була допомога громаді від Віталія Кличка, мера Києва. Він — голова Асоціації міст України. Вони дали нам стартовий капітал. Два мільйони гривень від Київради. І коли виникла необхідність, ми використали ці гроші на програму розвитку цивільного захисту населення. Але потім додавали вже гроші громади. Будинки є до 100 тисяч, є понад сто. Плюс витрати купівлі-продажу. За експертизу теж треба платити. Наразі купуємо будинки в Півнівщині і Конотопі. Сім’ї з дітьми там будуть поселятися. На стадії переїзду.
Якщо власний будинок знищений з воєнних причин і на нього є документи, людина отримує сертифікат, купує собі житло і залишає наш будинок. А натомість ми заселяємо інших ВПО.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Переселенці-пенсіонери із Сєвєродонецька шукають квартиру в Городні
- Переселенці з під Бахмута живуть у селі на Чернігівщині
- Є багато вільних місць: модульне містечко в глибинці Чернігівщини готове приймати переселенців
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
