Добрянська територіальна громада, що на Ріпкинщині, межує з білоруссю. У громаду входять селище Добрянка і села: Аткильня, Вербівка, Вир, Горностаївка, Грибова Рудня, Гута-Ткачова, Заводське, Киселівка, Клубівка, Лизунова Рудня, Нова Папірня, Нові Яриловичі, Олександрівка, Олександрівка Друга, Олешня, Сиделівка, Скиток, Старі Яриловичі, Строївка та Чижівка.
Ходили на той бік на роботу і на базар за покупками
До повномасштабного вторгнення місцеві ходили на той бік на роботу і на базар за покупками. Привозили і приносили цигарки, тканини, продукти, перепродували їх і мали від того свіжу копійку.
— Вулиця Добрянки закінчується місцевим пунктом перетину кордону. Там поряд живе жіночка, а метрів за 50-60 — уже лінія розмежування, — описує Світлана Бицько, голова Добрянської ТГ. — Селище не було під окупацією російських військ. Та вони через нього проходили, коли відступали в кінці березня на початку квітня минулого року.
— Світлано Іванівно, раніше жителі Добрянки і сіл їздили до білорусі. Сир-молоко туди везли продати, назад привозили різні товари.
— Україна призупинила дипломатичні відносини. Перетин кордону категорично заборонено.
— Торік, тікаючи від війни, багато людей виїхали в білорусь.
— Були такі і з нашої громади. Коли громадяни України повертаються, їх впускають, аби був внутрішній паспорт.
— Вони мають їхати в об’їзд, через Польщу чи Прибалтику?
— На повернення кордон працює. Але не в Добрянці.
— Як люди доведуть, що виїздили тимчасово, після вторгнення пункти пропуску не працювали ж?
— Їх мають ідентифікувати як громадян. Є певна процедура встановлення факту виїзду. У нас є жителі, які поверталися.
— Багато людей виїхало з громади внаслідок війни?
— Переважно виїхали молоді сім’ї з дітьми. Чисельність населення громади — 4700. Виїхало десь триста.
— Багато людей працювало в білорусі?
— Останніми роками мало. У 2012-2015 роках там усе потужно розвивалося, тоді й їздили.
— Як з пенсіями? Адже є уродженці України, які більшу частину життя прожили і відпрацювали в білорусі. А на старість повернулися на батьківщину.
— Це дуже проблемне питання. Ми його неодноразово підіймали. У нас є жіночка, яка доглядала батька, останнього в громаді ветерана Другої світової війни. Він помер нещодавно, сторічним. Вона громадянка білорусі. Жила за кошти батька. Тепер грошей немає. І не придумає, як виїхати.
— Чим може таким людям допомогти влада?
— На державну продуктову допомогу, яку видавали, вони не мали права. А від різних благодійних організації гуманітарку отримали. Найбільше продуктовими наборами допомогла благодійна організація «Іскра добра». Була продовольча допомога від ООН. Також після звільнення області продукти привозили волонтери.
Зараз ситуація більш-менш стабільна. Пенсії виплачуються, магазини й аптеки працюють. Гострої потреби ні в чому немає. З літа допомоги не запропонував ніхто. У кінці року ми залучали громадську організацію «Право на захист», її співробітники оформляли нашим жителям матеріальну допомогу.
— Скільки людей лишилося в Нових Яриловичах? Яка там ситуація?
— Там міжнародний пункт пропуску, але нині він закритий. Школа працює.
Назад від Лукашенка через Доманове
— Стосовно громадян України, які внаслідок бойових дій переселилися на територію білорусі. Вони можуть повернутися лише пішки(!) через пункт пропуску Доманове у Волинській області. З боку білорусі цей пункт має назву «Мокрани», — пояснює Галина Шеховцова, речниця Чернігівського прикордонного загону. — Він працює цілодобово тільки на вхід українців. Вони мають надати документ, що підтверджує громадянство. Заявити про бажання повернутися. Вказати обставини, за яких були вимушені виїхати і як перетнули кордон під час бойових дій.
"Час Чернігівський" писав про білорусів:
- Стало відомо, куди і чому зник чернігівець у білорусі
- Журналісти-розслідувачі знайшли свідчення того, що торік у вторгненні на Чернігівщині брали участь і білоруси
- Чернігівець у Гомелі розповів про утиски українців в білорусі
Джерело: "Вісник Ч" від 30 березня 2023 року, авторка Валентина Остерська
