У Катерининській церкві прощалися з Оксаною та Олександром Юдицькими. Вони загинули разом ще 2 квітня від вибуху. В ті хвилини в Чернігові була оголошена повітряна тривога. За словами рідних, поховання затрималося, бо тривала ДНК-експертиза. Попрощатися прийшло багато знайомих, друзів. Говорити їм важко.
Родину добре знали і поважали у Чернігові за патріотизм та професіоналізм. Олександр - був фахівцем зі зброярської та саперної справи. Навчав цьому й інших.
Валерій, співпрацював з Олександром:
Коли у 22 році почалася повномасштабна війна - ми тісно працювали. Я був командиром роти контрдиверсійної боротьби. Коли надходила зброя із Заходу, то він консультував на рівні бригади. Ми тісно працювали. Таких фахівців мало ? Був один із єдиних в Чернігові.
Сергій, навчався у Олександра:
Фахівець з великої літери. Багатьох військових тут навчив. А значить врятувало багато життів і це головне.
Артем, двоюрідний брат Олександра:
Дуже весела, щира людина. Дитинство, як у всіх. Діти бігали, як звичайні хлопці... Думаю з дитинства таке пішло, якась любов до зброї у нього чи як сказати.
На прощанні була і перша вчителька Олександра, з якою попри роки він підтримував зв’язок.
Ірина, перша вчителька Олександра:
Коли він був тяжко поранений домовилися (вже коли комісували), що я поверну його шкільні роботи. Так склалося, що сьогодні прощаємося і це найстрашніше. Всі роботи зберігаю і поверну родині
У родини залишилися діти. Найменшій – 6 років. Дитину візьмуть під опіку рідні.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Петро Ярмоленко
"Час Чернігівський" писав про таке:
