Нещодавно в Кіптівській громаді отримали гуманітарну допомогу від благодійників з Києва та Німеччини. Форму і берці пожежники залишили в Підлісному, пожежне авто "Мереседес" передали в Красилівку.
— Ну що, мала, поїхали додому? — так жартома називає пожежну машину «ЗІЛ» 39-річний Сергій ТКАЧЕНКО, водій, начальник місцевої пожежної команди Кіптівської громади. — Додому в гараж їде ще швидше, ніж на виклик. Бережемо. Перебрали всю, від мотора до мосту.
Нещодавно в Кіптях отримали гуманітарну допомогу від благодійників з Києва та Німеччини.
— Ось такі берці собі відхопив. Якраз мій, 44-й розмір, — радіє 52-річний Сергій ПОСТОЙ, водій. — Якісні. У носку і в підошві металеві вставки, щоб не страшно на цвях наступати. Наші берці старенькі, стоптані. Підошва плавиться.
— Отримали також бойовий одяг пожежника («бойовка»). Це спеціальний захисний костюм. Складається з комбінезона та куртки. Не горить. Захищає від відкритого вогню, екстремальних температур, небезпечних хімічних речовин, — додає Ткаченко. — Рукавиці добротні дали. Подарували нам минулого тижня і мийку на кшталт «Кьорхера». З пістолета мити машину. На акумуляторі, новенька. Ще в пакеті, не розпечатували.
Шведи передали громаді сучасну пожежну машину «Мерседес» і рукави до неї. У сусідній Красилівці теж буде пожежна команда. Ремонтують приміщення. Шукають охочих працювати. Їм передали «Мерседес» і рукави. Нам і «ЗІЛа» вистачить.
Чекаємо ще на нову гуманітарну форму. Не вистачає нам пральної машини. Треба промислову, щонайменше на 12 кілограмів. Зараз миємо наш одяг зі шлангів. Сушимо на парканах.
Команда з п’яти чоловіків базується в селі Підлісне. Три пожежники та два водії. На пожежі й інші надзвичайні ситуації, окрім Ткаченка, виїжджають 58-річний Юрій Герасименко, 50-річний Олександр Кирик та 23-річний Юрій Бовша. Наймолодший працював тут ще до армії. Відслужив і повернувся.
— Наш Сашко каже, як помиємо «ЗІЛок» чи заправимо, то треба виклику чекати, — продовжує Сергій Постой. — «ЗІЛок» наш — старичок, 1992 року випуску, — поглядає на автівку. — Приїхав з Ріпок у 2017 році, як відкрили нашу команду. Всюдихід. Проїдеш на ньому навіть по болоту.
Загружений «ЗІЛ» важить 11 тонн. З них дві тонни 750 літрів — вода. Через мотопомпу з копанки чи свердловини заправляємося до 15 хвилин. З гідранта — до 10 хвилин. У Прогресі такі поробили. Найдовша драбина 12 метрів — висота четвертого поверху.
— Чи належите ви до ДСНС?
— Так. Називають рятувальниками. Але утримує нас громада. Платить зарплату, за спецодяг, комунальні послуги, заправку та обслуговування машин.
Виклики до нас надходять через лінію «101». Або староста телефонує. На збір до 10 хвилин. Якщо треба допомога, приїздить «МАЗ», пожежний восьмитонник з Козельця. До нас їм їхати десь 35 кілометрів. Торік у Підлісному дві хати одночасно горіли. Без допомоги не справились би. Часто буває, що з однієї пожежі доводиться їхати на іншу.
— 36 викликів за пів року. Торік 58 викликів, — підрахував Сергій Ткаченко. — Горять хати — не потрушена сажа чи стара проводка. Горять болота та трава, падають шахеди на дерева. Минула зима була сніжна. З шостої ранку розбивали перемети на дорогах. Машини, шкільні автобуси тягали.
Жнива починаються. Солому палитимуть. Буде нам знову на полях робота. Весною з Вовчка отримали виклик, що трава горить біля хати. Приїхали, а там весь куток палає. Багато хат нежилих, сухі хащі. Розгорається миттєво. Просимо людей, нехай бур’ян краще перегниє на городі.
— За спалювання сміття, листя та сухої трави передбачені великі штрафи — від 3060 до 6120 гривень. У Підлісному трьох, у Вовчку п’ятьох людей інспектори оштрафували, — згадує Постой.
— Дощ допомагає гасити?
— Допомагає, коли трава горить. Минулого тижня в Чемері хата горіла через проводку. Дощ лупив, а вогонь не вщухав. Ще більше розповсюджувався.
Під Остром торф’яники понад тиждень гасили. Бочку води вилив. Поїхав на заправку. Приїхав, так само горить.
— 12 березня в Хрещатому «Градами» по нас росіяни цілилися, — згадує 2022 рік Сергій Ткаченко. — Поїхали тушити хлів. Під час першого обстрілу встигли заховатися. Закінчилася вода, поїхали заправлятися. Через кілька хвилин — другий обстріл. На місце, де стояла наша машина, прилетіли снаряди «Граду». Тоді в Хрещатому біля будинку вбило батька та сина (51-річний Іван та 22-річний Андрій Пономаренки. — Авт.).
Рятувальники з Підлісного приїжджають і на прильоти.
— Дерева зараз часто рятують будинки від безпілотників, — знає Сергій Постой. — Беруть на себе вибухову хвилю. Нещодавно на дереві завис біля траси. Вибухнув. Мотор був цілий, чотирициліндровий. Сапери сказали, ніс 90 кілограмів вибухівки. Начинений кульками, розміром з п’ять копійок. Побило ними дерева.
У Чемері нещодавно на сміттєзвалище шахед упав і не вибухнув. У ньому була вибухівка, ще й на крилах дві протитанкові міни висіли! Вага однієї до 10 кілограмів. Магнітні, з датчиком руху. Під’їхав на машині — і здетонували. Бачив, на «Герані» росіяни і кулі з автомата прив’язували. 7,62 калібру. Деякі безпілотники з камерами, на дистанційному керуванні. Летять, побачили жертву і б’ють.
Наші люди не завжди думають головою. Тільки десь упав шахед, хтось та біжить, щоб розібрати його. На прильотах постійно таких зустрічаємо. Говоримо, пояснюємо. Не слухають, — печалиться Постой. — А ми — як десь збивають, — стоїмо і слухаємо. Намагаємося зрозуміти, де впало. Витягуємо потім шию і дивимося, чи горить, чи димить. Є — збираємося тушити.
Джерело: "Вісник Ч", аворка Ольга САМСОНЕНКО.Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- НАШІ ЛЮДИ: майор служби цивільного захисту про пожежно-прикладний спорт
- Пожежна машина може зламатися просто під час гасіння: досвід громади на Чернігівщині, що оновлює 100-літню частину
- Британці пообіцяли пожежникам у селі спецрукавиці і не тільки
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
