Чернігів прощався зі ще одним своїм мужнім захисником. Юрій Гусак – з початком повномасштабної війни пішов захищати місто, обороняв підступи до Чернігова у Лукашівці. Рятував поранених побратимів. Там і потрапив у полон, в якому провів понад 1100 днів. Юрій Гусак став одним із героїв книги Олексія Анулі - ще одного бранця, з яким він був в одному підрозділі, а згодом і у полоні.
ОЛЕКСІЙ АНУЛЯ, побратим:
Він залишився з моїм батьком в Лукашівці, але так сталося: коли відходили - потрапив на пораненого і це був шостий, якого рятував і лишився в Лукашівці. Ця людина видала його в полоні. Я зрозумів, що Юра за людина, коли в курську стояли на колінах. Він не видав мене, жодного натяку, хоча його катували. Після виходу з полону він долучився допомагати дітям закатованих у полоні.
Після повернення з полону Юрій Гусак чекав на побратимів, з якими потрапив у неволю в Лукашівці. Дружина одного з них прийшла провести Героя в останню путь.
ІННА ПРОКОПЕНКО, дружина побратима:
Коротко розповів: як потрапили, куди привезли, де тримали, а все інше - прийде чоловік і розкаже. Спілкувалися, дзвонив мені, питав чи міняють, чи є дзвінки. Онуку передав рюкзачок з канцелярією. Він казав: будемо разом зустрічати. Ходив на обміни, чекав.
Під час реабілітації познайомився з таким же, як він військовополоненим.
ІВАН КОСЕНКО, побратим:
Реабілітолог сказав, що є товариш, який був у полоні і ми випадково зустрілися. Так склалися долі, що він 3 роки, а я рік в полоні провів. У нас в один день день народження 14 серпня. Останній раз в автобусі, коли їхали, то він казав, що турбує серце.
Для Юрія Гусака підтримка родин Героїв та робота з ветеранами були містком для повноцінного повернення в цивільне життя. Він мав плани і брав активну участь в їх реалізації.
ГРИГОРІЙ МАХАНЬКОВ, оборонець Чернігова, керівник Центру ветеранського розвитку:
Всі розуміємо, що перенести це простій людині не можливо, Юра витримав і повернувся з полону. Не раз приходив до нас у Центр ветеранського розвитку планували заходи, як посилити ветеранську спільноту, був енергійний.
Вже близько 10 чернігівських воїнів після повернення з полону померли через проблеми зі здоров’ям. Звичайно, тривала неволя, голод, тортури відбирають роки, але серед побратимів все частіше можна почути припущення про наслідки невідомих препаратів, які хлопцям вводили у полоні.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Петро Ярмоленко
"Час Чернігівський" писав про таке:
