У цьому випуску військовий експерт Михайло Жирохов розповідає про те, як змінять хід війни нові ракети, звідки у росіян резерви для наступу та чому вони атакують під Авдіївкою.
Дивіться відео, або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Продовжуємо говорити про ситуацію на фронтах російсько-української війни із військовим експертом Михайлом Жироховим. Україні дають ракети ATACMS. Що це взагалі за ракети і що вони змінять, якщо змінять, на полі бою?
- По-перше, ATACMS– це єдині оперативно-тактичні ракетні комплекси, які знаходяться на озброєнні американської армії. Вони знаходяться вже починаючи з 1991 року. І перші варіанти ATACMS, які зараз знаходяться на складах зберігання, це ATACMS з касетною бойовою частиною.
У американців на озброєнні є тільки фугасна бойова частина, а ось касетні знаходяться на складах, і зараз вони поставляються в Україну. Питання у тому, що ми отримали більш далекобійну зброю. Перший блок 1 – це десь 165 кілометрів і це більше, ніж все, що було у нас. Ну, я маю на увазі перш за все наземній комплекс, той же «Точка У» – це 120 кілометрів. Але тут питання в тому - скільки? На складах у американців зараз їх близько 2000, 2200, 2300 за різними даними. Скільки дадуть і якими темпами це буде? Тому що те, що говорили там 20 ATACMS, за моїми даними, більше звісно, але 20 – це 10 залпів.
Тобто вони використовуються по дві ракети. А цілей фронтових, по яким потрібно стріляти, явно більше ніж 10 чи 100. Тим більше, що зараз вона втратила ефект несподіванки, і росіяни зараз масово переносять всі свої аеродроми базування, склади за 300 кілометрів. Тому що вони прекрасно розуміють, що наступний крок - це передача блоку -1а. Вони мають менше бойової частини, але можуть використовуватись на 300 кілометрів.
- У нас зовсім близько зима і, очевидно, варто очікувати знову масованих ракетних обстрілів інфраструктури. Що можна зробити, щоб запобігти блекаутам, які ми бачили минулого року?
- Це можливо зробити тільки на рівні держави. Кожна людина, звісно, вже готова. Я думаю, що у кожного вже з минулого року є акумулятори, пауербанки, свічки. Це все, що може зробити пересічна людина. На рівні держави - це прикриття ППО, але тут величезна проблема, що об'єктів тисячі, і прикрити всі неможливо.
Якщо росіяни будуть застосовувати ту ж тактику, як 2022 року, то маємо надію, що ми зможемо пройти цей опалювальний сезон більш-менш достойно. Але, скоріш за все, росіяни змінять свою тактику. І тому зараз військові кажуть, і про це навіть сказав Президент України, що буде по -іншому. Крім того, що ми будемо отримувати удари, ми будемо наносити їх самі. Тобто та ж сама енергетична інфраструктура, ну, принаймні в прикордонних областях Російської Федерації, вона може теж опинитися під ударом саме з України.
- Продовжуються бойові дії між державою Ізраїль і терористичним угрупуванням ХАМАЗ. Як це вплине на бойові дії в Україні?
- Коли в світі декілька війн, то увага до конкретної війни, до нашої війни стає менша. Якщо робити моніторинг західних ЗМІ, то на перших шпальтах – це Ізраїль, на других шпальтах – вже Україна. Щодо військової допомоги, якогось змагання з Ізраїлем у нас не буде. Ізраїль потребує, перш за все, наступальної зброї. А Україна потребує оборонної зброї – це системи ППО, ракети до систем ППО. Це зовсім інший асортимент.
Але в політичному плані, звісно, це погано. Тому що єврейське лоббі в США досить потужне Очевидно, що частина допомоги, яка планувалася для передачі Україні, в тому числі, і фінансової, буде перенаправлена на Ізраїль.
- На фронті зараз, очевидно, найгарячіше під Авдіївкою. Звідси два питання. По-перше, чому там, а по-друге, що взагалі відбувається на лінії зіткнення?
-Ми з вами не зустрічались вже достатньо багато часу. І цей час показав, що більшість висновків людей військових і невійськових, які слідкують за ситуацію на фронті, виявились хибними.
Була така думка, що у росіян немає сил і засобів. Що вони дочекаються, що український наступ захлинеться кров'ю на «токмакському напрямку», і там вони перейдуть в контрнаступ. Але контрнаступ цей буде силами, ну скажімо так, рота чи батальйон. Всі вважали - і офіційні спікери – і говорили, що у росіян вже нічого немає: людей немає, техніки немає. І певним чином підтверджували бої на Куп'янському напрямку.
Виявилося, що росіяни мають ще достатньо багато бойових засобів і особового складу для того, щоб проводити армійську операцію оперативно-тактичного рівня. Вони почали наступати на несподіваному напрямку. Тому що вважалося, що Авдіївський напрямок найбільш фортифікаційно захищений Україною. Тут із 2014 року йдуть бойові дії: все залито в бетон, все заміновано. Але росіяни пішли у наступ і доволі серйозний наступ.
І тут росіяни потрапили в точно таку ж ситуацію, як і наш наступ влітку: фортифікація, мінні поля. Величезна кількість відео, де знищується техніка, де росіяни підриваються на мінних полях, втрачають особовий склад. За останніми даними, більше 200 одиниць бронетехніки – це те, що підтверджено фото, відео і з супутника. Але у них є ще наступальний потенціал. На жаль, на певних напрямках, особливо це північний, у них є результати.
Ситуація там недвозначна, тому що там невеликі відстані. Між північним і південним виступами всього 8 кілометрів. Це дуже і дуже мало. Навіть втрата однієї лісополоси для нас важлива. Поки що не зрозуміло, чи вдасться нам утримати Авдіївку. Чи не стане Авдіївка другим Бахмутом.
Тому що коли ми тримали Бахмут, нам розповідали з телевізора, що ми тримаємо Бахмут, щоб росіяни не пішли далі. Взяли вони Бахмут, але ми не побачили наступ на часів Яр або Константинівку.
Для росіян взяття Авдіївки – це, перш за все, медійна перемога. Зі стратегічної точки зору, це просто вирівнювання лінії фронту. Авдіївка є «кишенею», в якій знаходиться угруповання. Зараз почався сезон дощів, і це може внести свої корективи.
Але росіяни «задачу мінімум» виконали. Вони змогли зайняти частину позицій, які є дуже важливими. Наприклад, та ж саме висота «Чорна». Це відвал, з якого все можна бачити на 5 кілометрів. І той, хто контролює цей відвал, він має вогневий контроль над Авдіївкою.
Говорять, що ситуація динамічно змінюється. Зараз говорять, що цей відвал у сірій зоні, що контролюється росіянами, що не контролюється росіянами. Очевидно, що він не контролюється вже нами. І питання в тому, чи є він в сірій зоні, чи вже росіяни на нього зайшли.
Погода, яка зараз на Донбасі, може зменшити наступальний потенціал, може зменшити активність бойову. Але в цілому це дуже тривожний дзвіночок, що у росіян ще є достатньо сил і достатньо техніки.
- І останнє питання, Чернігівщина. Ми з вами говорили неодноразово про загрозу нового вторгнення з півночі. Говорили останнього разу, що її ніби як немає. Чи щось змінилося за той час, що ми з вами не спілкувались?
- Питання загрози, воно завжди не нульове. Росіяни за останні роки, можу сказати прямо, вони відпрацювали дуже швидке перекидання військово-транспортною авіацією потужних з 'єднань, не тільки повітряно-десантних, але і механізованих. Тому нарощування наступального потенціалу це буквально три-чотири дні, не більше. Тому загроза вона є постійною.
Багато зараз спікерів, і військово-політичні, і просто військові, вони говорять про те, що Чернігівщина прикрита. Всі ми знаємо заяву Наєва: «500 тисяч мін виставлено».
Але оборона Чернігівщина була, є і буде, на річках. Тому єдиний ефективний засіб протидії будь-якому наступу з території Білорусії, з території Російської Федерації – це підрив мостів. Це єдине, що нас врятувало того року, і єдине, що може зупинити росіян.
Зупинити їх мінними полями, чи військовими підрозділами, які розгорнути на прикордонні, дуже і дуже важко. Тому що вони, всі ці угруповання будуть залежати від мостів. І якщо росіяни зможуть ці мости підірвати раніше ніж ми, то все це угруповання, яке зараз знаходиться на прикордонні, воно може опинитися у пастці.
Це розуміє військове командування. Якщо росіяни вирішать наступати, на Київ, то будуть бої в прикордонні, і підриви мостів, і бойові дії на всій території області.
* * *
