Чернігівщина і до повномасштабного вторгнення не могла похвалитися стрімким економічним розвитком. Після ж початку масштабної війни регіон, що має кордон з двома недружніми країнами, став зовсім непривабливим для інвестицій. Тож єдине, на що варто сподіватися, це – місцевий бізнес. А він тепер має дещо інші потреби, ніж раніше.
Наразі в області відновили роботу понад 95% промислових підприємств області, однак більшість не використовує свої довоєнні потужності наповну: десь є значне руйнування, десь втрата ринку тощо.
Для порівняння: у березні 2022 року бізнес в області працював на 15%, квітень 25%, травень 40-50% (без урахування ФОПів).
Руйнувань та пошкоджень зазнали понад 80 промислових підприємств, заклади торгівлі, суб’єкти малого бізнесу, чимало аграрних підприємств.
Звісно, залежно від характеру і ступеню пошкоджень, підприємства потребують різної підтримки від держави.
До прикладу, ФГ «Напорівське», що в Лукашівці, було знищене вщент. 7-8 березня минулого року росіяни випустили на територію підприємства 60 ракет «Ураган». Знищено 158 голів худоби, два тваринницькі комплекси, доїльну залу, також згорів склад мінеральних добрив, автопарк. З техніки, яка не була знищена, росіяни витягнули акумулятори, стартери — все, що легко знімається. Після деокупації неможливо було зайти на територію господарства через необхідність розмінування.
«Дуже важко порахувати шкоду. Спочатку нарахував прямих збитків на $700 тисяч. Але минулої весни вартість будівельних матеріалів була інша, щомісяця вони дорожчають. Ми все зафіксували, подали всі необхідні документи до поліції, податкової. Також зв'язувалися із Держпродспоживслужбою щодо правильного захоронення тварин», - розповідає керівник ФГ Григорій Ткаченко.
Григорій Ткаченко
Однак, фермер не опустив рук. Відразу після звільнення села, взявся відновлювати роботу. Григорій Ткаченко зазначає, що держава в нових програмах допомоги бізнесу має враховувати ступінь ураження підприємств. Можливо, для знищених повністю, – шукати стимули для відновлення.
* * *
Про вже випробувані та нові програми підтримки зазначає і керівник СТОВ «Козацьке» (Ніжинський район), голова відокремленого підрозділу «Чернігівська обласна організація ГС «Аграрний союз України» Сергій Чубовський.
«Наразі проблемним є те, що програми, які могли би значно підтримати сільгоспвиробників, не поширюються на прикордонні райони. А там продовжують попри все працювати аграрії. Звісно, зрозуміло, що держава не хоче ризикувати. Однак, своїх же варто підтримувати», - коментує Сергій Чубовський.
До слова, його господарство майже не постраждало, хоча крізь село проходили російські військові.
«Збитки, звісно, є. Але вони не йдуть в порівняння з тим, що сталося у колег. Навесні я зміг засіятися на 95% - і це головне», - додає фермер.
Сергій Чубовський
Варто зазначити, що саме сільгоспвиробництво є основою економіки Чернігівщини.
«У березні минулого року я був песимістом. Знаючи, скільки вибухонебезпечних предметів на наших полях, розумів, що засіяти вдасться максимум половину звичних площ. Однак, завдяки невтомній роботі ДСНС та самих аграріїв, вдалося - понад 95% від прогнозованого, - коментує начальник ОВА В’ячеслав Чаус. – Однак, чимало аграрної території ще залишається засміченою. Значна частина – у прикордонні, там робота відповідних розрахунків наразі неможлива. Втім, 1367 га поза цією зоною. Ця площа для нас дуже важлива, тож робитимемо все можливе, аби обстежити та засіяти її вже цьогоріч».
Якщо аграрії, серед іншого, як ніколи потребують кредитної підтримки, то у промисловій галузі ще гостріше постало питання кадрів.
* * *
ТОВ «Фанера Чернігів», що знаходиться в Корюківському районі, скоротило виробництво на 25% (від довоєнного показника), зокрема через значну мобілізацію працівників.
«Завдяки Богу та ЗСУ, виробництво не постраждало. Втім, є інші фактори, що ускладнюють роботу наразі - дорога логістика, втрата ринку, зростання конкуренції. Але все це можна подолати, маючи людей. Зараз з цим критично. На навчання – треба час. Де можна, заміняємо на «жіночі руки», аби мати меншу вірогідність мобілізації працівника», - розповідає керівник підприємства литовець Сваюнас Ячунскас.
Сваюнас Ячунскас
Варто зауважити, що родина пана Ячунскаса вже вдруге потерпає від росії. У 2014 році сім’я переїхала з Донеччини, покинувши там бізнес.
* * *
Втім, і на підприємствах, де переважно працюють жінки, теж не вистачає кадрів. Причина та ж – війна. Збройна агресія змусила мам з дітьми виїхати за межі області чи навіть країни. Зокрема, працівниць потребує ПрАТ "Чернігівська швейна фабрика "Елегант".
Наразі фабрика готова навчати потенційних працівниць. Підприємство також долучилося до спільної з Центром зайнятості програми щодо підтримки в працевлаштуванні вразливих категорій населення.
* * *
Малий же бізнес, зокрема сфера торгівлі та обслуговування, кадрове питання вирішує шляхом об’єднання функцій.
«Управляючий та адміністратор – тепер одна особа. Це я. Зменшили кількість офіціантів. Про дохід зараз мова не йде, бо він незначний. Але не в збиток – і це головне», - розповідає власниця одного з чернігівських кафе Яна.
І малий, і середній бізнес різних галузей об’єднує одне – потреба в спеціальних умовах.
«Ми прагнемо, аби Чернігівщина отримала преференції території пріоритетного розвитку (як аналогу спеціальної економічної зони) з реальним пільговим режимом ведення господарської діяльності та оподаткування. Адже, навіть після перемоги, з урахуванням географічного розташування, область залишатиметься ризиковою територією для ведення бізнесу. Напрацювання з цього питання вже є: спільно з народними депутатами та бізнесовими колами створено відповідний законопроект.», - акцентує начальник ОВА В’ячеслав Чаус.
Вʼячеслав Чаус
Поки ж підприємцям пропонують різні програми: державні (зокрема ініціативи в рамках «єРобота») та міжнародні, які реалізують різні проєкти та організаії (GIZ, МОМ, а EU4Environment тощо). Останні здебільшого спрямовані на підвищення кваліфікації та обмін досвідом.
"Час Чернігівський" писав про бізнес в умовах війни:
