Розжарений метал, горн, пневматичний молот та болгарка. На перший погляд підкорити мистецтво ковальства може тільки чоловік, утім Марія Кобець з Брусилова довела протилежне. Сімейну кузню заснував її чоловік Андрій, а коли він став на захист України, Марія вирішила продовжувати його справу.
"Одного разу чоловік потрапив у кузню і побачив, що таке ковальська справа. І це дуже його захопило. Спочатку це стало, як хобі. Він сам зробив свій перший горн, а потім з часом купили наковальню. В нього була основна робота, а цим займався по вечорам та по вихідних днях", - згадує Марія Кобець, ковалька.
Так по малу ковальська справа почала розвиватися. Вироби вдосконалювалися, а клієнтів ставало більше.
"Вирішили чому б не спробувати, як то кажуть, поки молоді, щоб потім в старості не жалкувати, що не спробували. І так з’явилась перша домашня кузня. Почали потрошку скуповувати обладнання, першою була наковальня, а також різні молотки. Чоловік і самостійно також виготовляв собі різні інструменти, і так обладнання все додавалося. Але прийшов той момент, який буває у кожного майстра, коли потрібно було робити розширення. Так ми вирішили, що візьмемо в оренду приміщення, та будемо розвиватися далі. На той час я працювала в історичному музеї – молодшим науковим співробітником, потім я пішла у декрет, а чоловік займався розвитком кузні", - розповідає Марія.
Від початку повномасштабного вторгнення, в лютому та березні 2022 року, населений пункт, в якому мешкало подружжя, опинився в оточенні рашистів.
"Поблизу відбувалися бойові дії. Брусилів також постраждав, тут згоріло кафе та офіс одного з місцевих підприємств. Були поранені люди, не багато і не смертельно, але ж все таки були. Кузня дуже близько знаходиться до тих місць, але вона вціліла. Місцями осколками посікло, але не критично", - каже жінка.
Після втечі ворога чоловік почав потроху відновлювати роботу кузні, а згодом вирішив піти до лав ЗСУ. Марії на той час залишався один місяць до виходу з декретної відпустки.
"Були ключі від кузні, я про це сказала чоловіку. Він попросив мене, аби я ходила та приглядала за нею, щоб там нічого не розікрали. Я так ходила, ходила, а потім сказала йому, що спробую напевно щось скувати. А він і каже : «Спробуй». Я весь цей час споглядала як чоловік працював, але бачити і робити - це дуже різні речі. Утім, це дуже добре, що я ходила, бо хоча б у мене було уявлення як що працює і як включити який інструмент", - каже Марія Кобець.
З порадами та настановами від чоловіка в телефонному режимі Марія почала опановувати нелегку справу. Взимку доводилось пристосовуватися до відключень світла, а навесні 2023 року вже вдалося повноцінно відновити роботу сімейної майстерні.
У процесі роботи Марія ще встигає знімати відео для соціальних сторінок та онлайн магазину. А справжня популярність прийшла після ексклюзивного замовлення сокири для головномандувача Валерія Залужного.
"Це досить такі позитивні люди, і я просто подумала, що вони жартують. Але замовлення прийняла, ми домовились. На той час я ще не вміла кувати сокири, бо це фізично досить складно. Вони пояснили, що саме вони хочуть і які розміри. Я все зробила, а потім уже ось влітку вже мені надіслали фото, що дійсно сокира, яку я зробила - у Залужного. Ну тоді я вже повірила", - розповідає Марія.
Тоді ж вона зустріла і хвилю хейту, бо багато хто не повірив у те, як можна працювати з металом та бути з манікюром. Але до цього Марія ставиться спокійно. Каже, що манікюр робить теж самостійно, і саме він допомагає захистити нігті.
"Просто до того я пару разів добряче прибила ніготь і це було дуже боляче. А коли удар потрапляє по щільному покриттю, то воно не так болить. Вчора теж трохи прибила, лак зійшов, але мій ніготь цілий. Ось такий захист - це мої, але просто покриті", - пояснює жінка.
Повномасштабне вторгнення та війна кардинально змінили життя, як Марії, так і всієї родини.
"До військових подій і до того, як чоловік став військовим в мене були зовсім інші обов’язки, як жінки. Я була дружина і мати, допомагала знімати контент для наших магазинів та вела сторінки. Це зовсім одна була робота. А зараз, тимчасово, доводиться на себе брати всю відповідальність. Чоловік багато за що відповідає в нашій родині. Я ніколи не займалася забиванням цвяхів, тощо. Вся важка робота і питання по ремонту машини, по кузні - це все було на його плечах. А зараз доводиться мені робити, звичайно з його порадами, але фізично сама. Тому часу не вистачає, намагаєшся все охопили, але розриваєшся між всіма цими справами", - розповідає Марія.
Зараз найбільша мрія - це Перемога України та найшвидше возз’єднання родини.
"Це Перемога і повернення всіх наших хлопців живих та здорових до себе додому. І тоді вже можна думати про щось інше. А так поки чоловік далеко … найголовніше - це повернення його живим та здоровим. Все зав’язано на цьому, всі мої мрії вони пов’язані з ним і з нашою родиною. Зараз вона окремо, тимчасово. Тому всі наші мрії відкладені до Перемоги", - каже Марія Кобець, ковалька.
"Час Чернігівський" писав про таке:
