«Бурундук» перший бойовий досвід отримав ще у 2014-15 роках під час першої хвилі мобілізації, коли брав участь в Антитерористичній операції на Сході країни.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну чоловік знову пішов до війська, взяв до рук зброю та став на захист Чернігова. У складі свого підрозділу боронив місто у напрямку с. Новоселівка, кладовища «Яцево», лижної бази.
«Побув рік в АТО. Потім було сімейне життя… Ніколи б не думав, що в Чернігові може статися така війна. Навіть уявити собі не міг, - каже військовий, пригадуючи перший день великої війни. - 24 числа встав зранку до роботи, спокійно вийшов на балкон. Якийсь кіпіш, вийшов на вулицю, мені кажуть: пішла атака російської армії. У цей же день, буквально години через три прийшла повістка у військкомат».
Свою родину чоловік вивіз з міста в одне із сіл району. Мав два дні, щоб забезпечити сім’ю продуктами, водою та всім необхідним в укритті. Однак дістатися назад Чернігова уже було вкрай важко: у місто вже не пускали. Однак через два дні військовий все-таки зміг приїхати в місто і стати до лав одного з батальйонів оперативного командування «Північ».
«Перша наша група з десяти чоловік поїхала на Новоселівку, захищати наше місто. Бомбили кожен день, кожну ніч. Виїжджали танки, прямою наводкою били по бліндажу. Дуже важко було викликати підкріплення, бо, напевне, перебивали зв'язок. На четвертий день я отримав важку контузію. Та ми трималися до останнього, як могли», - розповідає «Бурундук», якого контуженого 9 березня витягнув побратим Олександр.
Бронетехніка, авіація, міномети, танки, артилерія… - увесь ворожий арсенал перераховує «Бурундук», згадуючи бої під Новоселівкою.
«Усе, що можна було на нас туди закинути, все кидали», - каже воїн і пригадує, як одного разу намагалася пройти ворожа ДРГ, але у них не вийшло – українські військові їх зупинили.
Після лікування «Бурундук» мав звільнення на 30 діб.
«Але я відмовився і відразу поїхав до своїх хлопців. І ось досі продовжую службу», - розповідає далі військовий.
Він признається, що було дуже важко, були на межі, втримати Чернігів вдалося тільки завдяки обороні спільно з іншими підрозділами, зокрема 58 бригадою. Російська армія понесла великі втрати, були полонені, але вона продовжувала наступати завдяки великій кількості новоприбулих та постійному постачанню боєприпасів. Сили були нерівні й поміж особового складу, і в техніці. Тому хлопці з підрозділу «Бурундука» з перших днів війни готувалися зокрема і до вуличних боїв.
Однак захисники Чернігова, а серед них і «Бурундук» зі своїми побратимами, вистояли. Чи то завдяки відчайдушності, чи силі волі та ненависті до російського загарбника, чи, як каже сам хлопець, завдяки чуду. І сьогодні вони готові воювати далі, готові до відбиття ймовірного нападу на регіон, якого, сподівається, все-таки не буде:
«На всі 100 %. Всі готові».
Читати також: Чи готова Чернігівщина до повторного наступу та чи необхідно вже зараз евакуйовувати населення — із інтерв'ю В'ячеслава Чауса
