У цьому випуску в.о. директора чернігівського історичного музею Максим Блакитний розповідає про те, що змінилось у роботі після російського вторгнення, як музей живе зараз і що нового готує для відвідувачів.
Дивіться відео. Або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Сьогодні говоримо про історію та музейну справу із виконуючим обов 'язків Чернігівського історичного музею Максимом Блакитним у передачі «Наші люди». Як давно ви працюєте в музеї?
– Працюю в музеї з 2007 року. Спочатку прийшов як молодший науковий співробітник, через деякий час став просто науковим співробітником. З 2010 року був на посаді «вчений секретар» і якраз на початку 2021 року був призначений заступником директора з наукової роботи.
– Чому обрали саме музейну справу?
– Під час навчання на історичному факультеті Чернігівського педагогічного університету імені Тараса Шевченка було кілька різноманітних практик. Це і педагогічна, і археологічна, і - невеличка, але і була і музейна. Знайомство з музеєм. На той час це був уже свідомий вибір як можливого місця роботи.
– Які завдання ставите перед собою як очільник музею?
– В умовах російсько-української війни головне - це збереження музейних предметів культурної спадщини, яка на сьогодні знаходиться в нашому музеї. Це збереження колекції, це вивчення і продовження процесу цифровізації, яка триває активно ще з минулого року. А от більш практично і значній об'єм роботи був зроблений саме у цьому році. Це створення 3D-моделів експонатів, фотографування і відповідно складання текстів про музейні предмети.
Багато чого зберігається в музеї, і до деяких музейних предметів фізично просто надходили руки. І якраз ось цими напрямками займаємося. Це, звісно, наукове опрацювання. І вже якщо є предмети, відомості про їх походження, про людей, з якими вони були пов'язані, це звісно вже наступний етап - створення виставок. Або ж виставки на основі приватних колекцій. Долучаємо і фахівців: не тільки з нашого музею, а й запрошуємо інших колег. Мова про консультантів із Чернігова, Києва, які можуть якщо не фізично привезти предмети, то хоча б розказати про них.
Також ми отримали кілька грантів. Це не тільки на підтримку музею саме у плані господарських питань, а й на вивчення колекцій. Тому цим треба займатися, щоб колекції були відомі і доступні не тільки для мешканців Чернігова, а й для всіх, хто цікався історією, археологією, культурною спадщиною.
– Які проєкти та заходи реалізуєте найближчим часом?
З початку року триває проєкт «Етніка»: наші народні майстри переосмислили всю спадщини і народні ремесла, які фактично виникли, як тільки з'явилася людина на території України. Майстри якраз і представляють ці ремесла, проводять майстер-класи. Найближчим часом, буквально тиждень два, це буде лозоплетіння - якраз у рамках проєкту «Етніка».
Плануємо також проведення круглого столу для того, щоб привернути увагу до історії Седнева, до садиби родини Лизогубів. І далі можливо спробувати залучити фінансові кошти на підтримку цієї садиби.
– Що можете сказати про майбутній музей у Ягідному?
– Наші співробітники проводять музеєфікацію: тобто це опрацювання тих матеріалів, які на сьогодні знаходяться, де у школі знаходився концтабір. Чи це буде наша філія - я не готовий сказати. Остаточне рішення не прийнято. А поки завдання зафіксувати на сьогодні матеріали, які згодом стануть музейними предметами. Але я знаю, що триває конкурс на концептуальне рішення по цьому приміщенню. І, очевидно, після конкурсу вже якесь рішення буде прийняте. Чи це буде музей обласного значення, чи національного.
– Що змінилось у роботі музейників після початку повномасштабної війни?
– Ми знаємо, що війна тривала з 2014 року, а на Чернігівщині ми створювали виставки про події АТО. Після 24-го лютого року – ми готові робити кроки, якщо потрібно буде порятунок саме музейних предметів. Тому що, на жаль, саме події, які передували 24 лютого минулого року – тоді з боку центральної влади, зокрема Міністерства культури, можливо, не все було так прораховано, чи потрібні розпорядження зроблені.
На сьогодні перше питання - це збереження музейних колекцій. Тому колекція фактично на зберіганні і недоступна. Тобто експозиції постійної немає, тільки виставкові проєкти з нашими колегами, партнерами, колекціонерами.
* * *
