Скупники в селах беруть білу квасолю і червоно-білу по 40-45 гривень за кілограм. Червону, її ще називають «томатка», — по 35.
На базарах залежно від сорту продавці правлять за склянку від 10 до 20 гривень. Хто багато посадив і в кого добре вродила, вторгує копійку.
48-річна Антоніна ЗІНИЧ із села Припутні на Ічнянщині цьогоріч під квасолю відвела три городи — 20 соток.
— Люди гектарами картоплю садили, коли був Донецьк. Пропонували добру ціну на насіння — гарбузи вирощували. Останні кілька років є попит на квасолю. Кудись її везуть: чи за кордон, чи на консервні заводи, — розповідає Антоніна Зінич. — Офіційної роботи в селах усім не вистачає. Хто як придумав, так і викручується.
Добре, що наш староста створив у Припутнях жіночу бригаду. Дороги латають, дерева пиляють, кладовище розчищають. Чоловіки на такі роботи не йдуть, зарплата мінімальна. А нам, жінкам, згодиться.
А ще закордонні благодійники цьогоріч дали гранти (грант — безповоротна грошова допомога. — Авт.). Люди їх брали на різні потреби. На придбання швейної машинки, корови, птиці, розведення кіз тощо. Я подала заявку на молотарку для квасолі. Отримала 24 тисячі гривень.
Самозайнятість для села важлива, бо не кожен має змогу їздити кудись на роботу. Мій чоловік помер. Сину 13 років, часто хворіє, слабкий імунітет. Хто ж триматиме працівника, який ходитиме на лікарняний чи відпрошуватиметься. От і займаюся квасолею. Раніше садила боби, спаржеву квасолю і сорт «Червона шапочка». Але «шапочка» вибаглива. Тому обираю тепер сорти невибагливі, урожайні, ранні, щоб встигти зібрати до осінніх дощів. Найходовіша — червона.
— На 24 тисячі гривень можна було багато курей, качок купити або свиней і кормів для них.
— Люблю тварин. Мені їх жаль. Я вже давно вегетаріанка. Були варіанти грантів на садівництво і землеробство. Обрала те, що мені до душі.
— І син м’яса не їсть?
— Його не змушую вживати рослинну їжу. Готую те, що просить.
Під час окупації був такий період, коли мені доводилося їсти, що було. Наш куток постраждав найбільше. Танки йшли вулицею. Такий гул стояв, що тварини тремтіли і ховалися. Над хатою літало вдень і вночі. Змушені були перебратися до родичів на інший край села. 11 чоловік у хаті. Зварять у горщику, усі стоять з мисками. М’ясо в супі було, не перебирала.
— Обрали молотарку. А чим раніше лущили квасолю?
— Якщо суха, палицею били. Якщо сирувата, розкривали стручки руками.
— Син обурювався, що це марудна робота?
— Ні. Діти в селі не балувані. Стараються заробити. Щоб, наприклад, ноутбук купити. Начистили квасолі клунок, здали, і вже є гроші. Торік закупники брали по 25 гривень за кілограм.
Та цьогоріч на квасолі не заробимо. Через посуху втратили 70 відсотків урожаю. А то й більше. Зацвіла, почала в’язатися, і вдарила спека. Квіточки і зав’язь осипалися. Нав’язалося на кожному стеблі лише кілька стручків знизу.
Стільки труда вкладено. Городи виори, посади вручну, двічі просапай, підгорни, збери. Комбайна ж спеціального немає. Вириваємо, зносимо в купи. А потім уже обриваємо стручки.
Одне втішає, що з чищенням легше тепер буде. Хоча важко було знайти молотарку у країні. Виявилося, механічні заводи, що раніше виготовляли такі машини, розбиті. Як, наприклад, харківський. Куди не дзвонила, і на складах нічого не лишилося.
У Китаї замовляти не ризикнула. Хоча там є, які хочеш.
Нарешті таки знайшла, аж у Волинській області. Там назвали ціну, за невеличку — 40 тисяч гривень. Плюс доставка три тисячі.
Електричної не хотіла. І річ не тільки у відключенні світла. Від розетки до городів не дістане. Врешті-решт таки знайшла в нас майстрів, які взялися виготовити таку, яку я хотіла. Самі купили для неї запчастини. Двигун, що працює на бензині. Я все оплатила. Вклалася в суму гранту.
Молотарку привезли. Та я ще її не зібрала. Руки опустилися, коли зрозуміла, що врожаю немає.
Навіть протестувати молотарку не захотілося, тільки б бензин витратила. А це ж гроші. А де їх набратися? Коли цьогоріч мені навіть картоплю довелося купувати — чого зроду не було.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА
"Час Чернігівський" писав про таке:
- "Урожай хороший": чим живе "гарбузова справа" у прикордонній громаді
- У прикордонній громаді Чернігівщини грибники хизуються "уловом"
- Жінка з Чернігівщини тримає качок-ваговиків
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
