Двір Олени Комар в селі Сохачі Коропської громади виділяється з усіх. Наче замок. Усе в темно-сірих тонах. Паркан висотою понад два метри — з каміння. Будинок та літня кухня теж обкладені камінням. На даху з металочерепиці — піраміди та 13 шпилів. Високі, загострені. У вигляді конуса.
— Люди придумують собі, що тут сектанти якісь живуть. Чи ненормальні. Але це неправда, — посміхається 45-річна Олена КОМАР. — У цій хаті живу з 2017 року. Усе робили для себе. Шпилі та піраміди даху захотіла я. У стилі середньовіччя. Намалювала чоловікові. Він і зробив для мене.
— Де стільки каміння взяли?
— Копали з Русланом булижники на покинутій фермі за селом. Возили до хати трактором або конем.
Будинок утеплили, а потім обклали камінням. Узимку тепло, улітку прохолодно. Літня кухня так само обкладена камінням. На даху два флюгери. Змія символізує мудрість. Дракон для захисту будинку. Сам дах у формі октаедра — восьмигранника. Паркан теж з каміння товщиною 80 сантиметрів, висотою два метри.
Скільки шпилів — і зараз не знаю. Ніколи не рахувала. Наче 13. Каркас зроблений з дерева. Крокви обшиті шалівкою. Поверх металева черепиця.
Разом з Русланом були 20 років. Та шість років тому чоловіка забрала хвороба, — опускає очі жінка. — Онкологія, шлунок. Нічого не турбувало. 10 грудня заболіло серце. 13 січня помер.
Руслан був майстром на всі руки. Каменярем, пічником працював. Каміни та мангали робив. Не сидів без роботи. Усе на дворі і в будинку — його робота. А я підтримувала його в усьому.
За шість років, як чоловіка немає, звикла все робити сама. Такого хазяїна, як був у мене, більше немає. А якогось я не хочу. Його справу продовжила. Усе треба підтримувати у дворі.
— Хто вам допомагає?
— Така робота мені як віддушина. Старший син третій рік на війні, на донецькому напрямку. Був поранений. Молодший загинув 18-річним. П’яна жінка за кермом автівки збила. Сина, його друга, ще й пасажирку свою. Це було три роки тому в Конотопі. Син учився там. Закінчив навчання на тракториста і вступив на будівельника. Водійку покарали.
Зараз уже закінчую робити другу частину паркану, що Руслан не встиг докласти. Каміння натягали стільки, що точно вистачить.
Вручну мішаю бетон. Бетономішалки немає. Бетоную стовпчики, тягаю каміння. Середня вага каменю — 40 кілограмів. Є й більші. Сестра Таня допомагає піднімати. Бо не тільки ж піднести на місце паркану треба, а й укласти також. Дах на паркані з металопрофілю теж сама роблю. Відлив на будинку. Стяжку біля будинку теж вручну робила. Спробуйте такі обсяги потягнути. А в мене вийшло. І не один раз заливала, бо тріскалося. Зварювальника наймаю, як треба щось підварити.
Каміння мию та зачищаю. Вкладаю одне на одне. Перемазую між ним розчином цементу. Як паркан готовий, фарбую і покриваю лаком. І блищить гарно, і захищає, щоб не зеленів та мохом не вкривався.
Також закінчую дороблювати з каміння літній душ. Ще й сарай треба переробити. Замовила дві машини піску з Коропа.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- «Їсточки собі зварю і ще комусь»: бабуся з Чернігівщини запрошує до себе переселенців
- У неї — п’ятеро дітей, в нього — семеро: зійшлися і живуть на Чернігівщині
- У 75 стала стала опікункою онуці, мають боргу 100 тисяч
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
