Настали холоди. Хто не встиг вчасно підготуватися до опалювального сезону, робить це зараз у спішному порядку. Перше діло при підготовці — почистити димохід, щоб не загорілася (аможе й вибухнути) сажа і не спалила будинку.
Старше покоління й досі чистить димоходи старим дідівським способом — спалюють у грубі чи печі картопляне лушпиння (при його горінні утворюються лужні сполуки, які розм’якшують сажу, взаємодіючи з її кислотними компонентами). Молодші і здоровіші — віником або щіткою на гнучкій палці. Засовують у димохід (з горища або з помешкання) і чистять вгору-вниз по стінках. Сажа зсипається всередину — потім ще пів дня в хаті прибирати. І сажотруси чорні, як чорти.
Хто не хоче заморочуватися, купує спеціальні порошки (зараз особливо рекламують польський Spalsadz). Їх треба періодично трусити на дрова чи вугілля як для очищення димаря від відкладень смоли, так і для їх профілактики.
У Вербі Понорницької громади дможна замовити послуги сажотруса. Їх надає 23-річний Максим Петрушанко.
Каже: зай мається цим ще зі старших класів.
— У батька навчився. Він спочатку чистив сажу механічним способом, потім зробив спеціальний пристрій (на кшталт пилососа) для вакуумного очищення. Я йому допомагав. А згодом і сам спробував. У себе вдома, у сусідів.
Зараз у Максима вже своє обладнання. Не кустарне. Купив за грантові кошти.
— Взяв участь у Програмі мікрогрантів для розвитку власної справи (фінансується Гуманітарним фондом України. — Авт.). Написав проєкт, хоча й не дуже вірив, що з цього щось вийде. Але вийшло! Отримав тисячу доларів. Вистачило і на «сажосмок», і на комплект альпіністського спорядження, і на камуфляж.
До роботи Макс залучив і брата Артема. Він — на два роки молодший. Обов’язки в кожного свої.
— Я з обладнанням залажу на дах, кріплю страхувальний трос, встановлюю пристрій на димар (попередньо знявши з нього ковпак), а Артем залишається внизу — біля груби чи печі, — розказує Максим. — Увесь процес займає в середньому 30-40 хвилин. Залежить від того, скільки в димарі сажі.
— Через що найбільше її утворюється?
— Причин багато. Це може бути і спалювання сирих дров, і слабка тяга (нерідко вона виникає через недостатню висоту конструкції димоходу). Відіграють свою роль і породи дерев, які використовуються для опалення. Дуб, акація утворюють наліт повільніше, ялина, сосна, береза — швидше.
Витягнута з димаря сажа розпорошується в повітрі, тож на землю, кажуть хлопці, потрапляє дрібними часточками. Це не критично для довкілля (раніше сажею навіть грядки удобрювали, адже вона містить фосфор, кальцій, магній, необхідні для розвитку стебел і коренів рослин).
— Замовлень вистачає?
— Є не тільки з нашого та ближніх сіл, а навіть із сусідніх громад.
Щоб клієнтів було ще більше, брати не накручують ціни: за чистку одного димаря беруть 250 грн (у конкурентів — від 300 грн). За очистку двох — 420 грн.
Зараз замовлення виконує тільки Артем. Максим недавно став на захист країни. Запитую (телефоном), чи не сниться йому, як чистить димар.
— Це (згідно із сонником) до налагодження сімейних стосунків.
— Можливо, і снилося, та я забув. Своєї сім’ї в мене ще немає. А налагоджувати стосунки, — сміється, — може, й доведеться. Тільки з братом — поки служитиму, він наб’є руку, і вже не він, а я буду в нього помічником.
Джерело: ГАРТ, авторка Марія ІСАЧЕНКО,
