Широкомасштабний військовий напад Росії на Україну вже змінив життя всіх українців. Але по комусь він вдарів болючіше. Зокрема, відомий у футбольних колах екс-гравець «Десни», володар Кубку України серед аматорів, а нині – тренер СДЮШОР «Десна» Володимир Мацута через агресію Росії втратив одразу два доми – свою квартиру, та стадіон, на якому грав та працював. Обидва знищила ворожа авіація.
Про те, як вдалося врятуватися з-під російських обстрілів, чи вціліла медаль переможця Кубку України та чи варто змінити назву стадіону імені Гагаріна, футбольний фахівець розповів в інтерв’ю пресслужбі «Десни».
Завтра була війна
– Ви пам’ятаєте 23 лютого – останній день перед широкомасштабним вторгненням Росії? Було тоді відчуття: завтра – війна?
– Ні, такого відчуття не було. Але вже 24 лютого нам зателефонував син – він служить у ЗСУ й тоді був у Херсонській області, й сказав: «Війна». Ми не одразу це усвідомили. Дружина телефонувала до роботи, там сказали, що треба виходити й працювати. Але за годину вже сказали, що не треба. А ввечері 24 лютого у нашому селі почалися перші обстріли…
В нас квартира у двоповерховому будинку у Новоселівці (село Чернігівського району, -прим.). До 9 березня ми, разом з тими хто не виїхав, ховалися у підвалі. Коли не було обстрілів, поверталися у квартиру. Але з початку березня, фактично, переїхали жити у підвал постійно, адже обстріли не припинялися.
– Як раз Новоселівка та в’їзд у Чернігів з боку мікрорайону Бобровиця був одним з основних напрямів наступу російських окупантів на місто. Як вдалося вижити? Чи виїжджали з Новоселівки?
– Ще 8 березня ми були у підвалі, привітали жінок. Була підозріла тиша, хоча всі ці дні над нами періодично літали ворожі дрони. А 9-го, десь о першій годині ночі, пішли нові обстріли. Влучило й в наш будинок. Ми вийшли: недалечко догорав приватний будинок, в нашому вже фактично не було даху. Тож вранці 9-го березня ми виїхали у Чернігів.
– Тобто, у подальшому, активну фазу війни перебували у Чернігові?
– Мої батьки теж жили у Новоселівці. В них хата згоріла раніше – ще 5 березня. Я забрав їх спочатку до нас у підвал, потім – у Чернігів. А 17-го березня з батьками та дружиною переїхали у Козелець.
Стадіон імені Андрія Козаченка
– Мабуть, дещо наївне питання. Але Ви – володар Кубку України з футболу серед аматорів у складі чернігівського «Домобудівника». Медаль за перемогу у кубку вдалося врятувати?..
– Ні. Всі медалі згоріли. 12-го березня в наш будинок потрапило знову. Мені телефонував сусід: «Вже все горить, але якщо ти встигаєш…». Але поки я дістався через блок-пости до дому, вже навіть не було однієї зі стін у квартирі. Не кажучи про інше – усе
згоріло.
– Де живете зараз? Та чи можливо, на Ваш погляд, Вашу квартиру відновити, чи треба тільки будувати нове житло?
– Наразі ми у Чернігові з дружиною: винаймаємо квартиру. А щодо відновлення… на мій погляд, відновити наш будинок, враховуючи те, що Новоселівку не тільки обстрілювали з артилерії, а були й авіаудари, неможливо. Потрібно будувати новий будинок.
– Зараз ми з Вами на стадіоні імені Гагаріна. Окупанти зруйнували не тільки Ваше житло, а й другий дім – цей стадіон. Що відчули, коли вперше побачили руйнування?
– Жах та й все. Порожнеча у душі. Очі не вірили у те, що бачили…
– Гадаю, чули повідомлення ЗМІ щодо того, що за відновлення стадіону візьметься дортмундська «Борусія». Вірите у це?
– Хочеться вірити. Але все-одне буде важко, адже руйнувань багато, й відбудова буде коштувати серйозних грошей. Якщо відбудує – це буде дивом. Але, звісно, цього б хотілося.
– Юрій Гагарін – перший космонавт, певним чином, є символом Росії. Символічно, що стадіон його імені розбомбили як раз «Військово-космічні сили РФ». Тому зараз йде обговорення щодо можливості перейменування стадіону імені Гагаріна та провулку Смірнова (у мікрорайоні Коти у Чернігові, – прим.) на честь Андрія «Шерифа» Козаченка – це уболівальник «Десни», який загинув у лютому цього року, захищаючи місто від росіян. Підтримаєте таке перейменування?
– Хоч й кажуть, що герої не вмирають, але хлопець віддав своє життя за Україну та Чернігів. Тому, безумовно, підтримаю таке перейменування.
Гра збірної України з «Рієкою» – важлива
– Зараз СДЮШОР «Десна» переїжджає. Куди та чи продовжаться тренування?
– Ми відправили у Хорватію низку вихованців молодших вікових груп. Завдяки УАФ, вони поїхали на два місяці, й зараз знаходяться там. Зі старшими потроху збираємося. Але дехто за кордоном, хтось – на Західній Україні… Дізнаємося хто готовий тренуватися, чиї батьки згодні відпустити дітей на заняття. Поки що маємо тренуватися на полі 27-ої школи. Але не знаю наскільки тимчасове це рішення.
– 18-го травня збірна України має зіграти з хорватською «Рієкою». Якщо вихованці СДЮШОР «Десна» наразі як раз у Хорватії, чи не знаєте: відвідують вони матч?..
– Цим займається наша федерація. Хлопці мені поки що нічого не казали. Хотілося б, звісно, щоб в них була можливість повболівати за нашу збірну.
– «Рієка» наразі займає четверте місце у чемпіонаті Хорватії й точно не є грандом європейського футболу. Наскільки, на Вашу думку, матчі з таким суперником потрібні? Та чого чекаєте від гри «Рієка» – збірна України?..
– Для психологічного стану українських футболістів – відчути підтримку уболівальників важливо. Розуміємо, що бажання в наших футболістів велике, але офіційних матчів в них не було з 2021-го року… Та й для нас, уболівальників, ця гра важлива
психологічно. Тож, гадаю, збірна робить гарну справу.
– Думаю, усі ми впевнені, що Україна переможе у війні з Росією. Але коли це станеться? Як гадаєте?
– Щодо часу – сказати складно. Але перемога обов’язково буде. Я вірю у це. Ми переможемо, й станеться це незабаром.
Закликаємо усіх, хто має таку можливість, допомогти Володимиру Мацуті та його родині з відновленням житла. Номери карток Володимира Михайловича та його дружини:
5167 8032 0327 6154 («Ощадбанк»)
5168 7451 0561 3795 («Приват банк»)
