Студентка Аліна Охріменко тримає чемпіонський пояс. Вона дворазова чемпіонка Європи з кікбоксингу.
Аліна Охріменко, чемпіонка Європи:
Дуже важко дався, стільки сил, терпіння, підготовки, емоцій було. Виснажливі тренування 2 рази на день, 6 днів на тиждень, віддавали максимум. Дякую тренеру. Було непросто, дорога в автобусі 36 годин, зважування. Але привезли результат. Заслуга тренерів Андрія Володимировича, Сергія Андрійовича та Романа Луданика.
Чернігівські кікбоксери склали основу збірної України на чемпіонаті Європи у Німеччині і допомогли команді стати другою за силою на європейському континенті. Доробок 15 чернігівців - 10 золотих, 9 срібних і 6 бронзових медалей.
Дмитро Васін, чемпіон Європи:
На минулому чемпіонаті Європи я отримав серйозну травму, тому хотілося реалізуватися, перекрити негарний досвід минулий. Все пройшло добре - два перші місця завдяки тренеру і команді, всім, хто підтримував
Артем Клименко , чемпіон Європи:
На тебе вже дивляться – це збірна України і ти маєш захистити статус, ти майстер спорту міжнародного класу, не можна провести поганий поєдинок. Треба виходити і гарно виступати.
Богдан Аллахвердієв, чемпіон Європи:
На цьому чемпіонаті треба захищати пояс чемпіона. Цей раз було важче... Ще в Мадриді чемпіонат світу буде цього року, будемо готуватися. Хочеться піти далі у професійний спорт.
Студентів-чемпіонів по приїзду вітали в стінах рідного університету. Їх успіхами пишаються.
Олег Шеремет, ректор НУ «Чернігівський колегіум»:
Цей результат для нас - гордість університету. Ви причетні до нашого університету, ми з вами навчаємося і працюємо тут. Кістяк української збірної склали спорстмени Чернігівщиниі і нашого університету. Спорту будемо приділяти велику увагу.
Кікбоксери присвячують свої перемоги України, ЗСУ і тим, хлопцям-спорстменам, які боронять нашу землю і наближають такий бажаний переможний мир
.
Сергій Кужельний, тренер:
Саме головне – це подякувати нашим хлопцям ЗСУ, які підтримують, мотивують. Нашим старшим хлопцям, які захищають Україну.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Петро Ярмоленко
"Час Чернігівський" писав про таке:
