Приклад справжньої соціальної згуртованості показує село Спаське Сосницької громади. Педколектив, батьки та учні школи, місцева волонтерська організація об’єдналися для підтримки ЗСУ.
Учні роблять для військових спонжі-розпалювачі. Майстер-клас з виготовлення провела Альона Пінчук, мати чотирьох дітей з села Змітнів.
Ватні кружальця, свічки купують в «Аврорі», інших магазинах коштом батьків і вчителів. Та з власних заробітків, якщо такі є.
Восьмикласник Данило ЧЕРКАСОВ та десятикласник Валерій Коваленко розплавляють парафінові свічки або віск у каструльці. На електроплитці чи плитці, котра працює від невеличкого газового балончика. Занурюють ватні диски в розтоплену масу секунд на 20. Потім пінцетом акуратно виймають і викладають на пергамент. Педагоги завжди контролюють процес.
Ватні диски, просочені воском, — це і є спонжі для розпалювання печей, багать, підігріву їжі чи води в кухлі в польових умовах.
Коли ватні диски підсохнуть, їх відносять до волонтерського центру. А там вкладають у пакунки для посилання захисникам.
— Я і вдома у вільний час їх роблю, — дістає чергову партію ватних дисків Данило Черкасов.
— Та він у нас на всі руки майстер. І спонжики робити, і сітки маскувальні плести. Вінегрет та різні смаколики на благодійний ярмарок готував, — нахвалює Данила Тетяна ХОМЕНКО, заступниця директора з виховної роботи спаської школи.
— Коли розпочалася повномасштабна війна, у нашій школі започаткували плетіння маскувальних сіток. Після відновлення навчання волонтерська організація знайшла інше приміщення і вже там плетуть сітки. Згодом запити від військових розширилися. Замовили окопні свічки, — продовжує Тетяна Леонідівна. — Діти збирали, мили бляшанки з-під консервів і приносили. Потім робили свічки.
Згодом у співпраці з волонтерами навчилися виготовляти енергетичні батончики. Збирали продукти, постільну білизну, рушники. А потім надійшло замовлення від воїнів на спонжі. Ватний диск горить довше, ніж окопна свічка. До того ж спонжі дуже компактні, займають у рази менше місця.
Аби зробити розпалювачі в кольорах державного прапора, плавили жовті та блакитні воскові олівці. Виготовляли також зелені, сині, рожеві, червоні, фіолетові диски. Уже зробили понад шість тисяч.
— Усі 85 учнів стараються підтримати військових. І вдома з батьками, бабусями роблять те, на що є запити. У нас навчаються діти з п’яти навколишніх сіл. Їх батьки, дядьки, брати обороняють Україну, — приєднується до розмови Алла РОЗДЕРІЙ, директорка спаської школи. — Не відстають від учнів вчителі та працівники. Загалом за минулий рік ми разом з батьками, жителями Спаського та навколишніх сіл на благодійних ярмарках, концертах назбирали понад 300 тисяч гривень на потреби військових. А ще передаємо на фронт дитячі малюнки. Для військових вони як обереги.
На жаль, уже четверо наших випускників загинули на війні. У школі ми зробили куточок пам’яті. А поряд зі школою — Алея Героїв з їх портретами. Аби люди пам’ятали, якою дорогою ціною дається захист нашої незалежності.
Осередок волонтерської організації — через дорогу від школи. На стінах розвішані прапори. Перша окрема танкова Сіверська бригада, П’ята окрема Київська, танковий батальйон, 116-та окрема механізована бригада. Подяка від реактивної артилерійської батареї 116-ї бригади та ще багатьох підрозділів ЗСУ.
— Односельці приходять за можливістю. Основний кістяк — 15 людей віком від 45 до 70 років. Та якщо треба сітка на завтра, обдзвонюю і сходиться 30. Зокрема й ті, у кого ніхто з родини не воює, — заводить у приміщення 66-річна Любов КОЗАКОВА, голова волонтерської організації. А там кипить робота. Дорослі і школярі нарізають стрічки, прив’язують їх на основу маскувальної сітки.
— Спочатку гроші на матеріали, нитки, основу, мішки, скотч просили в місцевих фермерів, — пояснює Любов Григорівна. — Потім провели естафету вдячності. Суть ініціативи в тому, що її учасники записують короткий відеоролик, де дякують захисникам України та називають три-п’ять прізвищ тих, кому передають естафету для наступних донатів. Долучилися знайомі, друзі, куми. Участь взяли 250 чоловіків і жінок, вдалося зібрати 120 тисяч гривень. За ці гроші придбали плитоноски та шоломи для наших воїнів, а також матеріали для виготовлення маскувальних сіток.
Торік відправили військовим 210 сіток. Використали 47 рулонів матеріалу, в одному 300 квадратних метрів. Позаторік — 45 рулонів. На квадратний метр сітки йде десь півтора метра тканини. Проводили концерти, аби зібрати гроші.
Є в нас дві жіночки, котрі плетуть шкарпетки. Усе зроблене та зібране відправляємо «Новою Поштою».
— Як про вас дізнаються військові?
— Через знайомих. Діляться поміж собою номерами тих, хто допомагає. Був колись у нас на виборах міліціонер, охороняв дільницю. Нині він служить. Я в нього у фейсбуку в друзях. Йому вже втретє будемо відправляти сітки.
Допомагаємо не тільки підрозділам, де служать земляки. А й усім, хто звертається. Бо всі вони наші захисники, і ми їх любимо.
У взаємодії зі школою проводимо благодійні ярмарки. Хто що може, те й пропонує на продаж. Віники, кролі, кури, півні. Кошики, різні вироби з дерева. Молоко, усілякі смаколики. Навесні — різноманітна розсада, саджанці дерев. Є майстриня, котра шиє сумки та рюкзаки. Інша робить браслети, заколки, обручі.
— Спаське — за 11 кілометрів від Сосниці, центру громади. У ньому проживає 360 людей. Нині зі старостинського округу, куди входить і Спаське, служить близько сотні чоловіків. Четверо загинули. Восьмеро вважаються зниклими безвісти, — розповідає Віталій ЛОПАТКО, староста Південного старостинського округу Сосницької громади. — У нашому старостаті жителі дуже активні. Навіть у церкві гроші збирають. 24 лютого на молебень за солдатів прийшло 25 осіб. Наскидали 4500 гривень. Їх священник передав завклубу, аби закупити матеріал на сітки. У 2022 році, коли орки були неподалік, на підтримку ЗСУ діставали власні заощадження. Пам’ятаю, лише за один день троє сіл зібрали 25 тисяч гривень. Гроші передав у адміністрацію.
* * *
— Як правило, у більшості старостинських округів, де є школи, заклади культури, існує така соціальна згуртованість та активна взаємодія. У громаді є волонтерські організації, які займаються питаннями допомоги військовим. Торік усі працівники комунальних закладів та установ громади добровільно перерахували одноденний заробіток на підтримку ЗСУ — понад мільйон гривень, — каже Андрій ПОРТНИЙ, голова Сосницької громади.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Чернігівські волонтери передали бригаді ЗСУ чергову партію позашляховиків
- Багатодітній сім'ї із селища на Чернігівщині подарували велосипед
- Роблять «дрони-бомбери» та «дрони-камікадзе»: як працює волонтерське обʼєднання із Чернігова
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
