У другій половині ХІХ ст. містечко Мена відоме як центр тютюнової промисловості в губернії. Тут вирощували четверту частину від того, що в цілому тоді вирощували на Чернігівщині. Тютюнові плантації генерували майже третину всього торгового прибутку. Хоча тютюн займав менше ніж 4-5% від усіх посівних площ порівняно із зерновими, під які віддавали до 70-80% земель.
До речі, рослина табаку була зображена на печатці менської сотні. А печатку менської сотні та зображення на ній тютюну можна побачити у Менському краєзнавчому музеї ім.Покотила.
"Мену, напевно, можна назвати піонером, де розвинулося і звідки поширилося тютюнництво у регіоні у ХІХ ст. Хоча за даними краєзнавців тютюнництво тут почало розвиватись ще за часів Гетьманщини, тобто практично на сто років раніше", - йдеться у матеріалі.
На Менщині вирощували табак сорту «буркун», який за своїми якостями дуже близький до звичайної махорки, хоча місцеві його називали на свій лад – «бокун». З метою покращення якості тютюну у містечку був збудований тютюно-ферментаційний завод поблизу залізниці, який працював до середини XX ст. Продукцію продавали на місцевих ярмарках, а також вивозили у сусідні держави, забезпечуючи стабільні надходження до бюджету губернії.
Як відомо 1880-х роках Лівобережна Україна давала близько 83% усього обсягу тютюну, зібраного в Україні. Понад 90% валового збору забезпечували дрібні селянські та козацькі господарства, для яких продаж тютюну був основним джерелом отримання готівкових грошей. Хоча основна питома вага фінансових доходів від оптового продажу концентрувалася в руках великих місцевих купців. У Мені – це відомі «тютюнові магнати» Савенко та Соломник.
Тютюнництво за рівнем прибутковості значно перевищувало традиційне зернове господарство, що робило його ключовою товарною культурою багатьох повітів губернії, у т.ч. й найбільш інтенсивною та грошовитою культурою регіону.
Джерело: Чернігівщина туристична
"Час Чернігівський" писав про таке:
