«Тріснули кістки черепа, почалася кровотеча»: чернігівка впала вдома на сходах

01 ВЕРЕСНЯ 2023, 17:00

2060

«Тріснули кістки черепа, почалася кровотеча»: чернігівка впала вдома на сходах

Фото ілюстративне

18 серпня Тетяна КРАВЦОВА сидить на ліжку в палаті нейрохірургічного відділення Чернігівської обласної лікарні. Голова акуратно пострижена, зверху ніби сітчаний чепчик. Він фіксує пов’язку після складної операції. З голови витягли велику гематому — згусток крові. Він здавлював мозок, жінка втратила пам’ять, впала в кому.

А починалося все звичайно — просто впала і вдарилася головою. Приїхала з села Скоринець Чернігівського району, де жила рік. Почала наводити порядки в приватному будинку.   

— Спускалася з ганку, носивши відра з водою, прибираючи, — Тетяна сама дивується випадку. —  Жодного разу не падала, не чіплялася. А тут полетіла, ударилася головою об сходи. Піднялася, пішла в хату. Лежала на ліжку з котом. Сестра через паркан живе. Приходила, я її виганяла. У голові  було що попало. Лежала, спала цілий день. Двічі в туалет ходила, сестра говорила, але я цього не пам’ятаю. Голова нічого не тямила. Торкаюся  її — гуля, набряк і волосся, як мочалка, у крові.

Приїхала племінниця, викликала «швидку», привезли мене сюди. Зробили комп’ютерну томографію (КТ), з Масанів (район Чернігова) привезли лікаря Олександра Гребенюка, і мене прооперували. Упала в суботу, 12 серпня, приблизно о 8.30. О 18.00 забрала «швидка», привезла — ні паспорта, ні грошей. О 10 вечора прооперували.  Усе безплатно. Не платила навіть за КТ.

Наступного ранку лікар запитав: «Як прізвище, ім’я, по-батькові». «Кравцова Тетяна Євгеніївна», — кажу. 15 балів за п’ятибальною системою поставив. Значить, там ще не чекають. Лишилася жити, дякуючи лікарям, звичайно.

21 рік тому на мопеді врізалася в стовп. Гальмувала, і об руль лицем

— Народилася в сорочці. Уперше це відчула, коли в аварію потрапила, — згадує. — Тоді вдарилася передом, лицем. Цей раз задом, — не втрачає почуття гумору. — На мопеді в стовп врізалася. Мопед мого майбутнього чоловіка. Тоді мені 17 років було, зараз 38. Тоді теж лежала в обласній,  у щелепно-лицьовому.

Гальмувала, об руль ударилася лицем, носом, — на носі бачу шрам, — і викинуло  мене з мопеда. Обличчя сильно обідрала, довго відновлювали.

Викинуло, і ніхто не знав, де я і що я, — пригадує. — Часу минуло багато. Струс мозку, больовий шок, спочатку лежала, тоді встала, не придумала куди йти. Зрештою, прийшла додому. У Чернігові жила. І живу.

Але перед цим падінням, як голову розбила, рік ховалася — від себе, від усіх і всього — у селі, у Скоринці Чернігівського району. Треба було пережити стрес, батько помер, у нього рак був. Чоловіка вбили, — тремтить голос жінки.

13 березня 2022 року чоловіка вбили буряти

— Чоловіка, Сергія Ображея, розстріляли в овочесховищі в Скоринці 13 березня минулого  року  буряти, — згадує. — У хранилищі  лежала капуста (ми вирощували і продавали), і Сергій приїхав її провітрювати.  Два БТРи повернули, вийшли рашисти...

Сергію було тільки 47. Батько привіз його додому з овочесховища і поховав на городі. Потім уже перепоховали в селі на кладовищі.

Коли його вбили, я була в селі Смолянка на Куликівщині. Подзвонив, я почула його голос — і зв’язок обірвався. Почала дзвонити в Скоринець тим, хто ходив працювати до нас. Вони всі виїхали, не могла додзвонитися. Тоді одна мені сама телефонує: «Ти сидиш чи стоїш? Сядь. Сергія вбили». «Як убили?» «Осколок попав у голову». Наступного дня приїхав батько, побачив, що його розстріляли в голову.

А він мав мене забрати цього дня. Не встиг. Дуже важко мені. Щодня ми були разом, жили  душа в душу, а смерть розлучила. Це був мій другий шлюб, громадянський. Від першого є 17-річний син.

«Гематому забрали, наступного дня прийшла до тями»

— Пацієнтку при­везли у важкому стані з щелепно-лиць­овою травмою, — коментує Геннадій ДУБИНА, завідувач нейрохірургічним відділенням Черні­гівської обласної лікарні, кандидат медичних наук, заслужений лікар України. — Проперувавши, її фактично з того світу витягли. Ще тиждень не минув, а людина як на світ народилася. Почувається нормально, ходить, говорить.

Випадок чисто нейро­хірургічний, — пояснює лікар. — Тріснули кістки черепа, почалася кровотеча в його порожнину. Утворилася епідуральна гематома, тобто крововилив у середину черепа, здавлювала мозок. Жінка втратила свідомість, до нас її привезли в церебральній комі. Тому й була терміново прооперована.  Гематому забрали,  наступного дня прийшла до тями, поступово одужує.

Епідуральні гематоми дуже агресивні. Хворі тримаються до певного рівня свідомості, до коми. А кров тече, не зупиняється. Якщо пошкоджена артерія, кров потихеньку цвирк, цвирк.  Мозок здавлюється. Не витримує і гине. І тоді допомогти дуже важко, практично неможливо. А людина без мозку не живе.

Як з голови забирають крововилив? Відсмоктувачем

— Згустки крові бувають різні, — пояснює Геннадій Дубина. — Бувають чорні. Вони з артеріальної крові, на професійному слензі називаємо їх гумовими. Бувають рідкі, коли вилив розсмоктується, поступово рідшає.

Забирають спеціальним відсмоктувачем — аспіратором. Робиться розріз на голові.   Тобто трепанація черепа. Випилюється кістка. З того боку, де гематома. Над нею. Кістка піднімається, і вона (гематома) забирається.

Аспіратор — це електрична машина. Фактично — трубка. У нас металева, одноразові закінчилися. Десь отакої товщини, — бере до рук пластикову прозору кулькову ручку. — З одного боку отвір більший. Трошки загнута.

Створюється негативний  тиск, він тягне повітря. Як помпа.

Як зупиняють кров? Коагулятором або кліпсою

— У 99 відсотках там, де гематома, знаходимо судину,  яка кровоточить, — зазначає Геннадій Іванович. —  Найпростіший спосіб зупинки кровотечі  — застосування коагулятора. Апарата, який припікає, і кров згортається.

Якщо крупна судина, коагулятор може не справитися. Тоді накладаються кліпси. Титанові затискачі. Їх на рентгені видно, але вони не магнітні, МРТ можна робити.

Як зашивають череп? Нитками або... зонтиком

— Зробили отвір, витягли гематому, кісточка ставиться назад, фіксується,  — розповідає нейрохірург. — Якщо ось цей клапоть поклали отут, то насвердлюються отвори, проводяться нитки  і нитками стягується.

Є інший метод  фіксації — спеціальні титанові зонтики. Заводиться знизу під кістку — стрижень і шапочка зверху, як мініпарасолька. І потім спеціальним  інструментом підтягується,  щільно фіксується. Такий зонтик дорогий — 1,5-2 тисячі гривень один. А на операцію треба мінімум три. Це імплант, а держава не закуповує імпланти. Коли хворого привезли без свідомості, може, родичі приїдуть, куплять, але часу не можна гаяти. Тож частіше користуємося нитками.

Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара КРАВЧЕНКО

"Час Чернігівський" писав про таке: 

Схожі новини

Препарат чернігівських науковців підкорює Австрію

15 КВІТНЯ 2024, 09:46

Автівка підірвалась на міні у прикордонні Чернігівщини

15 КВІТНЯ 2024, 08:48

Менше обстрілів, більше ворожих дронів: ситуація у прикордонні Чернігівщини

15 КВІТНЯ 2024, 08:19

Загинули на фронті: на Чернігівщині поховали трьох бійців ЗСУ

14 КВІТНЯ 2024, 21:37

За держзраду суд дав пастуху п’ятнадцять років

14 КВІТНЯ 2024, 19:58

Виконують пісні на замовлення, гроші йдуть на авто для військових

14 КВІТНЯ 2024, 18:33

У молодої родини горів відремонтований будинок

14 КВІТНЯ 2024, 17:29

ТОП-переглядів