У березні 2022 року в селі Новоукраїнське на Чернігівщині окупанти забрали з дому місцевого жителя Андрія Герасименка. Рідні вважали, що то якась помилка і його відпустять. Шукали в штабі загарбників, який був у Вишневому, в приміщеннях садочку і школи, але марно.
Віра Михайлівна, мати зниклого:
25 березня буде рівно 3 роки, як забрали сина. Приїхали повз нас, йшли і тут раз поїхали, ніхто не думав, що до сина. Зайшли до нас. Обшуки хотіли робити. Питаю: що шукаєте? Кажуть, що ракета упала, запчастини. Побули. Їде автозак. Стоїмо, танки, рашисти з автоматами. З Андрієвого двору виходять і несуть речі, але ми не знали, що будуть везти сина. На Вишневе повезли.
Вікторія, сестра зниклого:
До нас на блок посту зустрівся сусідній хлопчик. Дядю Андрія не відпустили ? Там нікого нема. Справді садок, школа - нікого не було. Техніка ходила. У нас були телефони. Бігали по садочку темно дивилися розтяжки сміття шукали Андіря, але не знайшли.
Після відходу окупантів тривалий час про долю чоловіка нічого не було відомо. Згодом після одного з обмінів полоненими стало відомо, що Андрій живий і в полоні. Рідні писали листи в Червоний Хрест, переживають, моляться і сподіваються на його повернення.
Віра Михайлівна, мати зниклого:
5 лютого 23 року, коли обмін був, то в інтернеті було написано, щоб родина відгукнулася. Це перша звістка була від нього за рік. Нічого не знали, але дізналися, що він живий.
Вікторія, сестра зниклого:
Їздили у Вишневе в їх штаби, навіть страху не було. Місяць були в окупації, не вірили, що могли вбити. Якось впевненість була, думали його заберем, а тут вже три роки страшно подумати.
Михайло Миколайович, батько зниклого:
Звичайно, чекаємо додому. Сни сняться. По гороскопу прочитав, що на вихідних мені буде зустріч, яка підніме настрій, але щось нічого не вийшло. Але віра є в те.
Віра Михайлівна, мати зниклого:
Дуже чекаю. Молюсь і чекаю. Жалко сина. Прокидаюся і лягаю зі своїм горем. Бога молю за всіх дітей, які в окопах, в тому бруді, голоді, холоді, а я сплю в теплі, в добрі. Ніколи не думала, що дочекаюся страшної війни. Мрія, щоб закінчилася війна і всі повернулися. Бога молю не тільки за свого сина, а за всіх.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Олександр Довбенко
"Час Чернігівський" писав про таке: Родина Героя України з Чернігова передала особисті речі сина в музей
