Три роки сліз, молитв і очікування: рідні чекають додому на Андрія Герасименка

04 БЕРЕЗНЯ 2025, 18:20

2975

Михуля Юрій

Родина кожного дня згадує про Андрія

У березні 2022 року в селі Новоукраїнське на Чернігівщині окупанти забрали з дому місцевого жителя Андрія Герасименка. Рідні вважали, що то якась помилка і його відпустять. Шукали в штабі загарбників, який був у Вишневому, в приміщеннях садочку і школи, але марно.

Віра Михайлівна, мати зниклого

Віра Михайлівна, мати зниклого: 

25 березня буде рівно 3 роки, як забрали сина. Приїхали повз нас, йшли і тут раз поїхали, ніхто не думав, що до сина. Зайшли до нас. Обшуки хотіли робити. Питаю: що шукаєте?  Кажуть, що ракета упала, запчастини.  Побули. Їде автозак. Стоїмо, танки, рашисти з автоматами. З Андрієвого двору виходять і несуть речі, але ми не знали, що будуть везти сина. На Вишневе повезли.

Вікторія, сестра зниклого

Вікторія, сестра зниклого:

До нас на блок посту зустрівся сусідній хлопчик. Дядю Андрія не відпустили ? Там нікого нема. Справді садок, школа - нікого не було. Техніка ходила. У нас були телефони. Бігали по садочку темно дивилися розтяжки сміття шукали Андіря, але не знайшли. 

Після відходу окупантів тривалий час про долю чоловіка нічого не було відомо. Згодом після одного з обмінів полоненими стало відомо, що Андрій живий і в полоні. Рідні писали листи в Червоний Хрест, переживають, моляться і сподіваються на його повернення.

Віра Михайлівна, мати зниклого: 

5 лютого 23 року, коли обмін був, то в інтернеті було написано, щоб родина відгукнулася. Це перша звістка була від нього за рік. Нічого не знали, але дізналися, що він живий.

Вікторія, сестра зниклого:

Їздили у Вишневе в їх штаби, навіть страху не було. Місяць були в окупації, не вірили, що могли вбити. Якось впевненість була, думали його заберем, а тут вже три роки страшно подумати. 

Михайло Миколайович , батько зниклого

Михайло Миколайович, батько зниклого:

Звичайно, чекаємо додому. Сни сняться. По гороскопу прочитав, що на вихідних мені буде зустріч, яка підніме настрій, але щось нічого не вийшло. Але віра є в те.

Віра Михайлівна, мати зниклого:

Дуже чекаю. Молюсь і чекаю. Жалко сина. Прокидаюся і лягаю зі своїм горем. Бога молю за всіх дітей, які в окопах, в тому бруді, голоді, холоді, а я сплю в теплі, в добрі. Ніколи не думала, що дочекаюся страшної війни. Мрія, щоб закінчилася війна і всі повернулися. Бога молю не тільки за свого сина, а за всіх. 

Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Олександр Довбенко

"Час Чернігівський" писав про таке: Родина Героя України з Чернігова передала особисті речі сина в музей

Схожі новини

Вiдео

Престижне і цікаве місце: що досліджують науковці на Валу

06 ЛИПНЯ 2025, 20:44

Село без газу, фапу і магазину. До старостату - 5 км

06 ЛИПНЯ 2025, 15:57

Чарка, сварка, різанина: як на Чернігівщині випивали двоє чоловіків

06 ЛИПНЯ 2025, 13:43

На день народження подарували авто із червоним бантом і в кольорах італійського прапора

06 ЛИПНЯ 2025, 12:44

«Поедете на органы. Разбирать вас будут». З полону повернувся Олександр Куц

06 ЛИПНЯ 2025, 11:14

Топ-податківця з Чернігівщини засудили після анонімки

06 ЛИПНЯ 2025, 09:56

Ворог обстріляв прикордоння Чернігівщини: горіли будинки

06 ЛИПНЯ 2025, 08:58

ТОП-переглядів