Київська журналістка та письменниця Тетяна Череп-Пероганич має чернігівське коріння - у Новобасанській громаді проживає її мама. Під час чергової мандрівки додому вона побачила різьблену альтанку, яку лаштували поруч із бюветом питної води.
Виявилося, що бювет у Соколівці виник не просто так - а як знак памʼяті про полеглого воїна
«Коли днями їхали від мами й проїжджали центр Соколівки (село Новобасанської громади на Чернігівщині), я мимохідь задивилася на людей, які дружно й завзято майстрували красиву альтанку. Подумала тоді про те, які ж молодці – самі створюють для себе місце, де влітку можна зустрітися, присісти, перепочити, погомоніти... Але, як виявилося, за цією буденною працею стоїть історія, від якої стискається серце.
Сьогодні знайома Оксана Голінько розповіла мені про урочисте освячення місця, де не тільки побудовано альтанку, а й завдяки благодійній допомозі родини полеглого захисника Геннадія Іванка облаштовано свердловину з чистою питною водою. Поруч – алея соколівчан загиблих у російсько-українській війні. Занадто багато портретів як для такого зовсім невеличкого населеного пункту...», - пише Тетяна Череп-Пероганич.
Вона додає - символізм історії у тому, що поки ворог все руйнує, чернігівська родина, яка втратила на війні найдорожче, знаходить у собі сили робити добро для інших, докладає усіх зусиль, аби світла пам'ять про Героя жила та приносила користь людям ще довгі роки.
«Чиста вода, альтанка – усе це тепер нагадуватиме про Геннадія, про його життя, його жертовність і любов до рідної землі. Дивлюся зараз на ці світлини й думаю як добре, що пам'ять може бути саме такою – живою, потрібною, людяною. Наступного разу, коли їхатимемо до мами, обов'язково зупинимося спробувати холодної водички...
Герої не вмирають, поки живе пам'ять про них», - сказала авторка.
На сторінці громади додали історію Геннадія Іванка.
Хлопець народився 10 травня 1997 року в селі Соколівка. Працював у сфері сільського господарства, а у квітні 2024 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив стрільцем десантно-штурмового підрозділу. Загинув 9 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шептухівка Курської області. Йому навіки 27.
Поховали захисника 14 серпня 2024 в рідній Соколівці.
За особисту мужність, виявлену під час захисту суверенітету й територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Указом Президента України №759/2024 Геннадія Іванка посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.
Геннадій Іванко
"Час Чернігівський" писав про таке:
