45-річний Василь Шестак з Костобоброва, що на Семенівщині, їздить мопедом у ліс за боровиками. Правда, цього вересня менше, ніж зазвичай. Щодня лунають обстріли. Село в лісі, від крайніх хат до кордону з росією — метрів 500 а то й 300.
Семнівські грибники — люди особливі
Василь Федорович працює в пожежній охороні в Костобоброві. Півтори доби на роботі, півтори вдома.
— Грибів з весни нормально в лісі було. Зараз мало ходимо, бо всюди понакладали «лепешки». Перекрито кругом.
Наприкінці серпня збирали ще вільно. Ходив по білі. Менше 300 штук ще ніколи не набирав. А більше було. І це саме білих, і всі кузєчки (маленькі). Тепер усюди, де ми ходили, таблички стоять. Останнього разу грибів 150 набрав, максимум. Бо в ліс заїдеш, починає гупати. Годину-півтори пошукаєш і бігом додому. Було, збираєш, а воно — бах! І свист над головою. А ми ходимо собі далі.
Перші білі з’являються, коли жито цвіте і називаються красовики. У дубняках і липняках їх збирати треба. А вже в серпні-вересні йдуть боровики. Вони в лісах, де береза, сосна, ялина. На Семенівщині всяких лісів вистачає. Якби ще ті ублюдки не гатили по нас, то жити можна.
Я їжджу сам мопедом «Дельта». Приїжджаєш до лісу, а там і той збирає, і той — усі затяті грибники.
— Привезете додому 300 штук, а жінці потім морочитися...
— Закриваю завжди сам. Жінка і дочка можуть хіба що допомогти перебрати, відібрати сміття. Білі чистити не треба. Восени консервую переважно боровики. Якщо знаходжу гливи, їх окремо. Гливи в нас ростуть на осиці, вільсі, тополі.
Білі закриваю в півлітрові і літрові банки. Щось собі залишаю, а то приїжджають з Києва люди, забирають. Ще до війни колись мій колишній начальник з приятелем у гості заїхали, я їх пригостив своїми грибами. І вже 23 роки вони в мене літрів 15-20 беруть щороку. Самі і забирають.
— З Києва в Костобобрів їдуть?
— З дач у Шостці або в Новгороді-Сіверському. Півлітрова банка — 100 гривень зараз. Чисто білих. У півлітровій банці зо два десятки боровичків. На закривання беру тільки невеликі і консервую цілими. З трьохсот штук виходить чотири-п’ять літрів.
Великі білі теж беру, але не консервую. Помив, покришив, у пакетики і в морозилку. Узимку дістав пакетик — на сковорідку, підсмажив з цибулинкою, наче щойно з лісу.
Улітку з Іваном Завадським, односельцем і колегою, їздили за лисичками. Він на своєму мопеді, я на своєму. Збирали на здачу. Спочатку в Костобоброві приймали по 180 гривень, а коли масово пішла — 80- 85 за кіло платили. За раз по півтори-дві тисячі на кожного виходило. Разів чотири чи п’ять тільки і з’їздили. Поки військові не завернули. Сказали, що тією дорогою їздити не можна. А об’їжджати — 10 кілометрів, ну його! Трохи заробили, та й досить. А білі збирати Іван не любить. Лисичок можна поляну знайти і зразу сумку-півтори набрати. А білі по одному-два-п’ять ростуть. За ними ходити треба.
Зараз у нас наряду з білими глива починається, красноголовці (підосиновик), обабки (підберезовик). У соснах польські гриби з’явилися. Я їх не люблю, не беру.
Інші збирають усе підряд: сироїжки, білі, обабки. А я, як приїхав за білими, то тільки їх і беру. Хіба вже зовсім їх мало, то врізнобій, а вдома перебираю, сортую. Парасольки взагалі обходжу. Обабки не люблю: як водою наберуться під дощем, потім у млинець злипнуться. Маслюків набрати простіше простого, але потім їх дуже нудно чистити.
Дощів у нас немає, туманчик. Гриби все одно лізуть.
Рецепт з Костобоброва
Беру тільки білі, лисички. Як їх немає, — сироїжки. Їх ріжу на четвертинки і мариную так само, як і білі.
Закриваю так: помив, водою залив, поставив на плиту. Хвилинку покипіли, процідив, знову помив. У каструлю, на літр води — дві столові ложки солі, чотири чайні цукру. Закипіли, поставив на маленький вогонь і нехай годину варяться. За 15 хвилин до того, як вимкнути, вкинув гвоздичку, духмяний і чорний перці, лавровий лист. І в останню чергу, за дві хвилини до вимкнення плити, заливаю оцет. 50 грамів на кожен літр води. Або вже й після вимкнення. Якщо залити оцет на початку, він увесь випарується. І все, можна розкладати в банки.
Авторка: Олена ГОБАНОВА. Фото автора
"Час Чернігівський" писав про гриби на Чернігівщині:
- Збирають навіть у прикородонні: які гриби є у лісах Чернігівщини і скільки можна на цьому заробити
- На Чернігівщині пішли гриби: однак небезпека в лісах нікуди не зникла
- «Сіро-зелені з перемичечками»: поїли грибів у тепер у реанімації
- Відчайдухи на Чернігівщині збирають гриби поряд з бронетехнікою і нерозірваними боєприпасами
