На початку тижня в селі Озеряни Варвинської громади попрощалася із земляком, захисником України Сергієм Павловичем Гайдуком. Йому назавжди 49. Близькі люди стверджують - військовий мав чималі проблеми зі здоровʼям ще на етапі проходження ВЛК.
1 серпня 2026 року військовий помер у реанімації медичного центру Одеси через тяжкі ускладнення після поранення ноги та серії складних операцій.
Тиждень потому захисника поховали вдома.
Що відомо про військового?
Сергій Гайдук народився 6 серпня 1972 року. Навчався в Озерянській школі. Працював на агропідприємствах, цегельному заводі та в місцевій пожежній охороні.
До лав Збройних сил України був мобілізований 8 серпня 2025 року. Служив у званні солдата, обіймав посаду водія-санітара евакуаційного відділення медичної роти.
Поховали воїна на кладовищі у рідному селі.
«Розділити це невимовне горе та віддати шану полеглому Герою прийшли рідні, друзі та односельці. Під час мітингу-реквієму слова глибокого суму та підтримки родині висловив перший заступник селищного голови Віктор Гармаш та староста Озерянського старостинського округу Світлана Лозицька. Чин похорону відслужив настоятель Свято-Успенського храму ієрей Антоній.
Варвинська громада висловлює щирі співчуття родині, близьким і друзям Сергія. Ми поділяємо ваш біль і бережемо пам'ять про нашого захисника. Вічна пам’ять і шана воїну», - йдеться у повідомленні громади.
Артем Друзяка стверджує - військовий мав великі проблеми зі здоров’ям, позаяк, його все одно мобілізували до війська. Щоправда, кого саме чоловік вважає винним - він не назвав:
«Гайдук Сергій Павлович…Ви були для мене не просто людиною — Ви були батьком, другом і побратимом. Прошу вибачення за все, що не встиг сказати, зробити й завершити.
Я з дитинства бачив несправедливість, і це сформувало в мені загострене почуття справедливості. Довгий час я вважав це слабкістю, але згодом зрозумів: це те, що не дозволяє мовчати.
Саме тому я зроблю все можливе й неможливе, щоб «люди» які, причетні до того, що Ви повернулися додому в домовині, понесли справедливу відповідальність: ті, хто призивав Вас до війська, хто підписував висновок ВЛК про придатність, і ті, хто халатно ставився до своїх (військових) обов’язків та ігнорував скарги.
Я не зможу спокійно жити, якщо це залишиться без наслідків для них.
Царство Небесне, Павловичу.
Ви назавжди залишитесь у моєму серці — добрим, щирим, завжди усміхненим, наставником і батьком.
Вічна пам’ять».
Валентина Волох:
«Маєш рацію, Артеме! Це той випадок, коли не маємо права мовчати! Це той кричущий випадок, про який має знати вся країна! Ця несправедливість почалася на місцевому рівні, з них і починати! Загнали на той світ чоловіка, якому б ще жити та малих онуків бавити! Нема слів! Найкращий чоловік, батько, дідусь, дядько, друг і товариш.... Ні, ми не маємо права мовчати. Відповідальні обов'язково, мають бути покарані, бо інакше.... Світла і вічна пам'ять Серьожі, Царство небесне. Розділяю біль тяжкої втрати з родиною. Не забудемо! Не пробачимо😭».
"Час Чернігівський" писав про таке:
