Стало відомо про загибель коропчанина - старшого лейтенанта Олександра Володимировича П’ятенка.
Рівно рік, від 8 серпня 2025 року, Олександр Володимирович вважався зниклим безвісти.
"Увесь цей час родина, близькі, друзі, земляки та побратими жили надією на його повернення. Та, на жаль, стало відомо, що того трагічного дня Олександр П’ятенко загинув під час виконання бойового завдання. Його земний шлях був обірваний ворогом у Серебрянському лісництві Сіверодонецького району Луганської області. Тіло Героя було повернуто під час обміну у квітні 2026 року. До цього часу тривали необхідні процедури з ідентифікації", - повідомили на сторінці Коропської селищної ради.
У чоловіка залишилась дружина, двоє синів і брат.
Що відомо про захисника
Олександр П’ятенко народився 2 грудня 1968 року в селі Бужанка. Після закінчення Чернігівського радіомеханічного технікуму та строкової військової служби розпочав свій професійний шлях у правоохоронній системі. У 21-річному віці став до служби в міліції, якій присвятив понад 20 років. Олександр пройшов шлях від патрульного та дільничного інспектора до керівних посад, від сержанта – до полковника.
У 2001 році закінчив Національну академію внутрішніх справ. Працював у Коропському райвідділі міліції на керівних посадах.
У 2014 році виконував завдання в зоні проведення антитерористичної операції. Наступного року був звільнений у запас.
"Він жив роботою, віддавався службі сповна. Був вимогливим, але водночас людяним керівником, який умів бути справедливим і відповідальним. Його професіоналізм, принциповість та відданість справі пам’ятають колеги", - зазначили в громаді.
Дружина пригадує, як ще у 1991 році, після проголошення незалежності України, саме Олександр Володимирович почав вести службову документацію українською мовою у Коропському райвідділі. Для нього це було природним проявом любові до своєї країни.
24 лютого 2022 року Олександр П’ятенко вирушив захищати Україну. У перший день повномасштабної війни він сказав про це рішення дружині. На той час їхній син Діма вже захищав Україну на Донбасі.
Олександр П’ятенко служив командиром взводу у складі 119-ї окремої бригади територіальної оборони.
У селищній раді повідомили: бойовий шлях чоловіка пролягав через Сумщину, Харківщину, Покровськ та інші найгарячіші напрямки фронту.
"Із перших боїв наш земляк здобув глибоку повагу побратимів. Мужній, відповідальний, вимогливий до себе й інших, він залишався вірним військовій присязі та своїм людям. Отримував поранення, проте повертався до виконання бойових завдань. Понад усе переживав за своїх побратимів", - повідомили в муніципалітеті.
8 серпня 2025 року Олександр Володимирович зник безвісти під час виконання бойового завдання в Серебрянському лісництві на Луганщині. Стало відомо, що того дня захисник загинув.
"Для тих, хто прагне підтримати родину полеглого захисника, надаємо банківські реквізити дружини:
5168 7456 3699 8616
П’ятенко Алла, ПриватБанк", - залишили реквізити на сторінці селищної ради.
Ірина Поварич:
- Олександр Володимирович був дуже хороший, добрий, а головне людяний! Міг організувати колектив. Одного часу допоміг з операцією мого батька, його колеги. Постійно був на телефоні зі словами «Якщо що потрібно, то відразу телефонуй» після статті в соціальних мережах, про зникнення мені приснився сон, як папа (покійний) стоїть з Олександром Володимировичем і посміхаються мені разом, але не хотілося вірити в погане… і ось сьогодні страшна звістка
щирі співчуття родині, ваш чоловік та батько був дуже хорошою людиною
Таня Чернявська:
- Дуже шкода... До останнього чекали й вірили в диво, сподівалися на кращу звістку. Гірка та важка втрата...
Володимир Настенко:
- Людина з великої літери, який пішов добровольцем на війну. Він міг не йти, бо був "пенсіонером-мєнтом",а він пішов сам, за сином-воїном на війну. Саня, ти гордість нашої громади.
Тамара Оболонська:
- Був справедливим, порядним і прикладом для своїх колег.
"Час Чернігівський" писав про таке:
