28-річний акушер-гінеколог Сновської лікарні Денис Куленко пакує валізи — збирається переїжджати від батьків у власну квартиру. Вона двокімнатна, у досить новому двоповерховому будинку. Для Сновська — чудовий варіант.
— Сам вибирав, — каже без п’яти хвилин новосел.
Правда, до виділених міськрадою 300 тис. грн довелося додати ще й власних коштів, адже житло здорожчало: до міста переселилися багато мешканців прикордоння. Значна частина їх придбала тут будинки чи квартири. Та лікар все одно задоволений:
— Попередні власники незадовго до того, як виставити квартиру на продаж, зробили непоганий ремонт. Навіть деяку побутову техніку залишили. На перший час — те, що треба.
Пацієнтки дуже раді, що лікар, якого вони вже встигли оцінити, залишається в лікарні.
— Після школи вступив до Київського медуніверситету імені Богомольця, потім навчався в Національній медичній академії післядипломної освіти імені Шупика, — розповідає про себе Денис.
— Чому обрав саме гінекологію?
— Якихось особливих причин немає. Просто в університеті це, на мій погляд, була найкраща кафедра.
— Скільки років пішло на здобуття професії?
— Цілих дев’ять.
Зате завдяки ґрунтовній підготовці сьогодні молодий лікар готовий до будь-яких викликів. Так, навесні 2022-го він гідно витримав один із них — цілих 50 днів залишався єдиним гінекологом на всю лікарню.
Тоді Денис закінчував проходження інтернатури в Корюківській ЦРЛ.
— 24 лютого мама розбудила мене о п’ятій ранку. Каже: «Війна». Я спершу навіть не повірив. Як завжди, завів машину — і в Корюківку. Саме того дня мав виписати з пологового кількох породіль.
Дорогою мене наздоганяють військові машини з гаубицями. Сигналять: притиснись до узбіччя. Мчали в бік Семенівки — до прикордоння. Тільки тоді я почав усвідомлювати, що справді війна.
— Назад не повернувся? Породіль повиписував?
— Так, зробив усе як треба. А потім перейшов до сновської лікарні. У корюківській було 6 фахівців, тут — один. Після звільнення Чернігівщини він виїхав — не залишилося жодного. 50 днів я був сам. І на прийомі в поліклініці, і в стаціонарі. У гінекологічному відділенні — більш ніж 10 ліжок. Половина з них була постійно зайнята. Крім того, на обліку — близько 80 вагітних. І нічних чергувань ніхто не відміняв. Єдине, чого не робив, — не приймав пологів. Цього відділення в Сновську давно немає. Тож народжувати жінок направляли в Корюківку. Були проблеми з доїздом. А жінки й без того налякані, знервовані. Та, на щастя, важких випадків не було.
— А якби були? І взагалі — не боявся помилитися? Бо свіжі знання без належної практики — це, так би мовити, успіх наполовину.
— До того ж вирішувати все доводилось у швидкому темпі. Але тоді ніби відкрилося друге дихання. А помилитися б не дали корюківські колеги. Ми постійно були на зв’язку.
* * *
— Денис впорався, бо має неабиякий потенціал, — каже завідувач акушерсько-гінекологічного відділення Корюківської ЦРЛ Валерій Гордійчук. — У нього хороша підготовка і постійний інтерес до нових медичних досягнень. Плюс дуже уважне ставлення до хворих. Це відкриває перед ним прекрасні перспективи.
* * *
— Межі досконалості, як відомо, не існує. Та чого б тобі хотілося досягти в першу чергу?
— Освоїти ультразвукову діагностику. Зараз рішення щодо лікування пацієнток, як і мої колеги, я приймаю на основі обстежень і висновків лікаря УЗД. А хочу робити їх сам. Для цього планую пройти навчання. Планів багато. Аби тільки закінчилася війна.
— Сподіваюсь, у планах немає пункту про пошук більш перспективної роботи, ніж у Сновську.
— Такого немає. Тим більше що в мене тепер тут власна квартира.
— А як звати її майбутню хазяйку?
— Сам не знаю, — посміхається. — Я її ще не зустрів.
Джерело: ГАРТ, авторка Марія ІСАЧЕНКО. Фото з альбому Дениса Куленка
