Те, що українська нація ствердиться в ролі великодержавної засвідчує історія сотенних міст Ніжинського полку Війська Запорозького. До її вивчення, переосмислення та відкриття нових сенсів закликають ніжинські просвітителі та благодійники, які нещодавно видали і презентували серію популярних видань про сотні Ніжинського полку Війська Запорозького: Батуринську і Кролевецьку, а також Веркіївську, Борзенську, Коропську.
Нещодавно у Батурині та Кролевці (нині Сумщина) громадські діячі з Ніжина презентували серію популярних видань про сотні Ніжинського полку Війська Запорозького, зокрема Батуринську та Кролевецьку. Видання щойно вийшли друком в ніжинській друкарні Миколи Лисенка і є своєрідним прологом до виходу фундаментальної праці директора видавництва ТОВ «Стікс Ко» історика Сергія Коваленка «Ніжинський полк Війська Запорозького: літопис 1648 - 1672 років».
Брошури про сотенні містечка Ніжинського козацького полку
Власне, разом із Сергієм Коваленком у просвітницькому турне сучасними центрами громад, а колись сотенними містечками Ніжинського козацького полку, побували директор благодійного фонду «Ніжен» Микола Шкурко та голова ГО «Ніжинське козацьке товариство «Ніжинський козацький полк» українського козацтва» Володимир Ювко.
Сергій Коваленко, Микола Шкурко та Володимир Ювко
Цей видавничий проєкт здійснено у рамках програми з висвітлення історії Ніжинського полку Війська Запорозького з наголошенням на періоді 1648 - 1708 років, який, розпочавшись з відновлення Війська Запорозького у ході переможної буржуазно-демократичної революції 1648 року, характеризується його запеклою боротьбою за збереження як самої державності, так і соціальних набутків згаданої революції.
На думку підприємця, благодійника і просвітянина Миколи Шкурка, це становить значний інтерес з погляду нашого національного історичного досвіду державного будівництва.
«Саме тоді московський уряд, будучи неспроможним загарбати всі обшири Війська Запорозького, вперше застосував технологію розколу українського суспільства і використання лояльної до себе його частини проти іншої частини зі столицею в Чигирині, яка продовжувала відстоювати державну незалежність», - наводить історичні паралелі Микола Шкурко.
За словами історика Сергія Коваленка, Ніжинський полк відіграв у цій боротьбі ключову роль, оскільки обіймав простір, через який ішли важливі торгівельні шляхи, що сполучали Московщину з Середземномор'ям і були неабияким джерелом наповнення скарбниці Війська Запорозького через міжнародну торгівлю.
«Зазначені сотенні міста (Веркіївка, Борзна, Батурин, Короп, Кролевець) розташовувалися вздовж торговельного шляху, який був економічним хребтом не просто Ніжинського полку, а й усієї держави Військо Запорозьке, - пояснює дослідник. – Відомо, що Ніжинський полк був найбільшим за розмірами і найпотужнішим за державотворчим потенціалом. Витягнутість його території з південно-західного в північно-східному напрямі була зумовлена саме такими військово-політичними та економічними обставинами і відповідала ареалу розселення українців. Водночас це викликало потребу поширення держави на звільнювані землі українців далі на північ і схід».
На переконання просвітян-волонтерів, нині існує та сама потреба в гуртуванні міст ареалу Ніжино-Сіверщини як частини державотворчого процесу.
«Неприродній сталінський обласний поділ України, існуючий досі, гальмує розвиток України як самостійної держави, а відтак й української нації як державотворчої. Україна є моноетнічною державою — в її основі є етнічна територія українського етносу за незначної частки національних меншин і малих корінних народів. Українська нація сформувалася в етнографічних ареалах (краях), таких як Сіверщина, Слобожанщина, Донщина, Полісся, Волинь, Поділля, Галичина, Буковина й так далі, кожна з яких у сучасному адміністративному поділі розірвана на кілька областей, а частина етнографічних країв є поза державними кордонами, - каже Сергій Коваленко. – Це порушило культурні, економічні, політичні зв'язки - в цілому єдність української нації, яка виборювалася віками. Про яку ж тоді державотворчу місію корінної, титульної нації можемо говорити! Імперську спадщину з невідомих причин залишаємо чинною четверте десятиліття своєї державної незалежності».
За його словами, приклад функціонування першої української національної держави Військо Запорозьке під проводом Гетьмана Богдана Хмельницького засвідчив ефективність полково-сотенного державного устрою. Тож на переконання досідників, сучасна Українська держава так само має поділятися на полки й сотні, об'єднані у воєводствах (етнографічних краях).
«Ось тоді й набудуть реального змісту закличні слова зі славня «Ще не вмерла Україна», стати в бій «від Сяну до Дону», - резюмує благодійник Микола Шкурко.
З позицією дослідників та видавців погоджуються не всі. Так, під час презентації у Батурині вони зіштовхнулися з певною незгодою деяких фахівців місцевого Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», котрі не могли сприйняти їхнього твердження про Батурин від 1669 року як осередок московських колаборантів, що допомагали Москві у її війні за повне знищення Війська Запорозького як держави. Натомість презентація у Кролевці на базі місцевого краєзнавчого музею відбулася в атмосфері теплоти й невимушеності. Загалом відверте спілкування знайшло відгук у присутніх на зустрічах науковців, краєзнавців, громадських активістів.
Зустріч на території колишньої гетьманської столиці
В сотенних містечках ніжинські благодійники встановлюють камені з пам'ятними табличками
Автор: Віталій НАЗАРЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
