Лариса Кадіна – лікарка із величезним досвідом. У цьому випуску вона розповідає про реабілітацію військових і цивільних, вплив родичів на хворого та успіхи української реабілітології.
Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Говоримо сьогодні про реабілітацію як військових, так і цивільних із лікаркою Ларисою Кадіною у передачі «Наші люди».
– Коли ви прийшли в медицину?
–Це було дуже давно. Мій шлях медичний почався в 1977 році. Це я дуже гарно пам'ятаю, бо цей рік в мене народився син, який теж став невропатологом. Всі ці роки я працювала невропатологом. І після початку АТО ми побачили, що дуже багато пацієнтів - це військові, які потребують реабілітаційної допомоги. І останні п 'ять років ми активно займаємося реабілітацією. Це основна наша робота. А за останні ще два роки, з початку повномасштабного нападу Росії на Україну, наша робота ще більш стала інтенсивнішою.
– Як створили реабілітаційне відділення?
– Спершу було інтенсивне неврологічне відділення, а потім згодом відкривались інші лікарні, інші відділення. І ми займалися плановими неврологічними хворими. Із 2015 року почалась реабілітація. Вся команда моїх колег, ми дуже хотіли справжньої реабілітації. Ми самі їздили за свої гроші у свої вихідні - де можна було навчитися. Зараз це простіше. Ми їздили, вчилися, і потім почали впроваджувати у себе в відділенні.
– Пацієнти – хто вони?
–Люди різні. В нас лікуються військові, які проходять і лікування, і реабілітацію. А також цивільні, які потрапили у скрутні становища після важких захворювань. На сьогодні в нас більше 30 хворих, які проходять реабілітацію у нашому відділенні.
Я член мультидисциплінарної команди. Я лікар ФРМ (лікар ФРМ –займається лікуванням захворювань опорно-рухового -апарату – ред.). У нас є ще один лікар ФРМ – Олександр Лантух. Крім цього працює фізичні терапевти, ерготерапевти, психологи, логопеди, асистенти фізичних терапевтів, асистенти ерготерапевтів. Крім того, наші сестри медичні, санітарочки.
У нас реабілітація – у центрі наш пацієнт і його родина. Я неодноразово казала, що якщо пацієнт не розуміє, що він тяжкий, то це одно. Але коли він вже розуміє, то ми ставимо цілі.
Ми працюємо в смарт-форматі. Коли дивимось на пацієнта вперше, ми ставимо цілі. Цілі бувають різні. Приміром, у лікаря ФРН, це взагалі глобальна ціль: що я хочу бачити не сьогодні, не завтра і не через тиждень -два. Глобальна ціль взагалі для реабілітації - це покращити якість життя пацієнту, повернути пацієнта до соціуму.
– Наскільки важливий для реабілітації вплив родичів на пацієнта?
– Дуже цікава річ в реабілітації, коли ми кажемо про родичів. Родичі іноді нам не допомагають, коли у них опіка дуже велика. Вони думають, що вони допомагають пацієнту. І таким чином пацієнт розраховує на те, що за нього зроблять. А сам він нічого не робить. Тому дуже багато аспектів. Я колись сказала, що реабілітація – це не спринт. Реабілітація – це марафон. Це дуже велика робота, і фізична, і в часі.
– Чи правда, що інсульт «молодшає»?
– Інсульт молодше, особливо збільшилась кількість інсультів протягом останніх двох років. До нас привозили на реабілітацію декілька молодих військових після гострого інсульту. І ми проводили реабілітацію. Тут багато є для цього причин. І також стрес- це, мабуть, головне.
Крім того, пацієнти, в яких є так звані фактори ризику: гіпертонічна хвороба, велика маса тіла, якісь серцеві розлади. Це все фактори ризику.
– З якими пошкодженнями найчастіше стикаєтесь?
– Міновибухові травми, травми кінцівок з ураженням нервів. Військові звертаються з приводу болів у спині. Це так звані остеохондрози з корінцевими синдромами, такі теж є, їх відсоток невеликий. Але в основному це військові з пораненнями кінцівок.
До речі, хочу сказати, в нас є електроміографічний кабінет (електроміографія – це метод діагностики, який дозволяє оцінити біоелектричну активність м'язів – ред.), де працює невропатолог. Ми можемо у відділенні зрозуміти, на якому рівні є враження нерва.
Крім цього, це є пацієнти, які перенесли інсульт. Таких більшість.
– Яка тривалість реабілітації?
– Узагалі реабілітація має бути не менше 14 діб. Військовий із важкою травмою – це три тижні, не менше. Крім того, із цього року військові, які отримали важкі травми, можуть проходити вісім циклів безоплатної стаціонарної реабілітації. І такі пацієнти є в нас.
– Через війну українська реабілітологія випереджає європейську?
– Наша реабілітологія на підйомі. І зараз тільки пройшов Третій конгрес фізичної реабілітаційної медицини. Ми були в онлайн-режимі і слухали увесь конгрес. Були там присутні і в онлайн присутні спеціалісти з Італії, Литви, Ізраїлю, США. І вони відмічали, що у нас реабілітація досягла того рівня, який є в Європі. Реабілітація -це і підготовка спеціалістів-реабілітологів, дуже гарна апаратура реабілітаційна. Відкриваються центри для підготовки фахівців. Я думаю, що все ще попереду. Але і на сьогодні ми дуже на високому рівні.
* * *
