Говоримо із Дмитром Борисовим, ІТ-розробником, про те, чому зараз в українському ІТ проблеми з кадрами, які є перспективи в сфері та як увійти в ІТ.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Говоримо сьогодні про IT-індустрію, її проблеми і перспективи із девелопером Дмитром Борисовим у передачі «Наші люди». Розкажіть, як ви прийшли в ІТ.
– Цей шлях я почав з 2013 року коли вступив у Чернігівську політехніку на комп'ютерну інженерію. Потім десь курсі на ІІ чи ІІІ влаштувався на першу роботу, на півставки. Це була чернігівська компанія «РЕГМІК», я займався розробкою програмного забезпечення. Чим, в принципі, зараз і займаюсь. Тобто я вже більше 8 років займаюсь розробкою різного програмного забезпечення.
– Що змінилось в ІТ-сфері після повномасштабного вторгнення?
– Мені здається, що наші всі проблеми, які були в ІТ до цього, залишилися. Головна функція держави, щоб вона не заважала працювати. Але, на жаль, наша держава з цим не завжди справляється. Всі проблеми стали більш масштабними, тому що, по-перше, відтік інвесторів великий. Через війну багато хто просто забирає гроші, закриває компанії, виводить проєкти у більш безпечні для себе, для своїх інвестицій місця. А також кадрова криза у галузі, вона була ще до війни. Тому що ринок дуже швидко ріс, велика кількість потрібна людей була. Працівників готували виші, різні курси, буткемпи (від bootcamp, англ. – інтенсивні курси з програмування), приватні компанії. Адже самі виші не могли випускати таку кількість висококваліфікованих працівників. І через це ринок був дуже ненасичений кваліфікованими кадрами. А була велика кількість людей, які після курсів спробували увірватися в сферу, при цьому маючи дуже-дуже низький рівень кваліфікації. І в цьому основна проблема. До цього додалося те, що багато хто виїжджає, інших мобілізують. Тож кількість кадрів зменшується. А кількість роботи в цілому хоча і зменшилася, але залишається на високому рівні, тобто ринок ще існує.
Наприклад, для джунів (від Junior, англ, найнижчий рівень у програмуванні) роботи практично немає. У той же час мідлл (від Middle, англ, середній рівень) чи сініор (від Senior, англ, найвищий рівень) - це вже люди з досвідом 2-3 роки і гарними скілами, то важко таку людину найти.
Держава, в принципі, також «підливає вогню» тим, що ніяк не допомагає, не регулює і взагалі - тільки заважає працювати. Постійно роблять вкиди, приміром, то податки будемо підіймати, то ще щось будемо проводити. І в цілому - ніхто не готувався до війни в законодавчому рівні. Адже наш закон про мобілізацію він ще з часів срср, адже ніяк не перекривав бронювання різних важливих сфер, не лише IT-сфера, а й аграрна чи оборонка. У мене є знайомі, які працюють в IT в оборонці, й в них немає броні. Я розумію, там кожного IT-ФОПа не забронюєш, але не бронювати людей в оборонці – це взагалі для мене просто фантастика.
– Чи можуть українські ІТ-спеціалісти конкурувати із закордонними?
– У нас, по-перше, гарна школа. Це частково напрацювання ще срср, з іншого боку, ще у 90-ті велика кількість кваліфікованих інженерів, яка працювала на оборонку, залишилась фактично без роботи і засобів до існування. І вони були готові працювати за дуже скромні гроші. І зараз у нас плюс-мінус спеціалісти, які при своїй зарплаті дають дуже високий рівень послуг.
– Про перспективи української ІТ-сфери
– Взагалі, до війни у нас був високе зростання, велика перспектива. Тому що насправді ІТ-сектор дуже потужний в США, а в Європі — ні. Наприклад, свого Гугла Європа немає. Тобто у них IT-сфера дуже концентрована в обслуговуванні місцевого бізнесу і в обслуговуванні своєї промисловості: автомобілебудування чи складне машинобудування. Україна, в принципі, створювала вже велику кількість продуктів популярних.
Наприклад, GetLab, який використовують розробники по всьому світі - це український продукт. Ще є велика кількість стартапів, є спеціалісти, є гроші, є ідеї, є люди. Дія, наприклад, з'явилася в Україні, а не в США. Це взагалі революція в плані надання послуг державою. Як на мене, це бренди, які треба масово продавати в світ. Це держава у смартфоні. По-перше, знижує кількість спеціалістів, які мають працювати в держсекторі. А це економія податків, які можна пустити на оборону, соціальну сферу, куди завгодно. По-друге, це прискорення процесів. А значить зростання економіки.
Тому IT нас дуже потужний, велика кількість спеціалістів, непоганий рівень базової підготовки. Є свої проблеми, але це все можна вирішити. У нас є основа, щоб стартонути дуже сильно. І ми можемо це запропонувати Європі. Що ми можемо запропонувати ЄС? Аграрний сектор, промисловість і IT-сектор. Тому що свій IT у Європі доволі слабкий, і ми можемо заходити на цей ринок. Тоді ми швидше вступимо в Євросоюз, швидше потрапимо в НАТО. І держава повинна цим займатися. Але ось через війну виглядає, що просто люди не хочуть займатися, вирішувати реальні проблеми, які існують і про які говорять багато років.
Всі про це прекрасно знають. За рахунок того, що з IT-сектору ти відкатів ніяких не отримаєш, ти державні гроші не «розпилиш», то вони ці проблеми, в принципі, ігнорують.
Дуже часто західні компанії скорочують працівників саме в Україні, тому що в тут найпростіше скоротити працівника. Адже ми всі працюємо як ФОПи, а ФОП ніяк не захищений від скорочення. В будь-який момент з тобою просто розривають контракт, і ніхто тобі нічого не винен. Процедура скорочення максимально проста і швидка.
А держава тебе ніяк не захищає як працівника. А всі проекти, які вони пробували створити, приміром ДіяCity і так далі, вони просто підвищують фактично податкову навантаження на працівника, на компанію, при цьому не даючи нічого цікавого взамін. Хоча, наприклад, в Європі масово створюються IT-зони без податків, як, наприклад, в Ірландії. Там, взагалі, IT-шники не платять податки, і вони зараз дуже сильно перетягують до себе спеціалістів. В Польщі є такі проєкти. В Англії так само, там дуже велика кількість компаній. І багато українських компаній відкриті у Великій Британії.
Багато українських компаній відкриваються не в Україні через загрозу тиску. В цілому, податкове та юридичне навантаження на українські компанії вище, ніж, наприклад, компанії із ЄС. Тому більшість українських компаній відкриваються на Кіпрі, заходять сюди як неукраїнська компанія, хоча по факту на Кіпрі крім юридичного офісу нічого немає. Це втрата податків, потенціалу, це відік капіталу, «відтік мізків». Із цим треба щось робити, приміром, міняти якось законодавчу базу.
– Як зараз увійти в ІТ?
– Все залежить від вашого старту. Тобто, якщо ви людина, яка тільки закінчує школу, то найкращий шлях – це вступити в вищий навчальний заклад на спеціальність комп'ютерна, чи програмна інженерія, чи щось пов'язане взагалі з IT. Далі отримати спеціальність паралельно закінчуючи курси, отримуючи сертифікати. Тому що інститут, в принципі, не дає вам надто крутих знань. Але він зможе дати вам зв'язки, знайомства, і так далі, через які простіше далі. Плюс, за цей час можна подумати, чим ви хочете конкретно займатися.
Якщо ви вже людина більш старшого віку, то, якщо є можливість вчитися, то непогано вчитися. Якщо немає, то, в принципі, є курси. Є велика кількість непоганих курсів від великих компаній, там, Google, Cisco, і так далі, які дають непоганий рівень. Їх сертифікати щось значать при прийомі на роботу. Є багато курсів, які просто заберуть ваші гроші і фактично ніяких знань не дадуть. Але є велика кількість реально класних курсів від великих компаній.
Наприклад, у Чернігові є компанія ESTAUND, вони буткемп проводять. Є компанія PortaOne, у них на базі політехніки є лабораторія, де можна отримати непогані знання по адмініструванню. Все все потребуватиме від вас багато часу і ресурсу.
Тобто ці всі історії, що хтось за три місяці щось вивчив, став мегаспеціалістом на великій зарплаті, це все байки. Треба багато вчитися і ставати гарним спеціалістом, щоб отримати гарну роботу. Тому що є велика кількість некваліфікованих кадрів, які щось мінімально вміють, але вони ринку не надто цікаві. І таких вакансій менше, ніж кваліфікованих вакансій.
Автор: журналіст Арсен Чепурний
* * *
