За період повномасштабного вторгнення лише на Чернігівщині майже 3,5 тисячі будівель зруйновані або пошкоджені внаслідок бойових дій, з них 80% становлять житлові. Частина людей орендує помешкання, хтось прихистився у родичів та знайомих. Однією з альтернатив для тимчасового перебування є модульні будинки. Вони стали з’являтися в Україні ще в квітні минулого року – спочатку для поселення внутрішньо переміщених осіб, а потім для розселення людей, які залишилися без житла на деокупованих територіях. На Чернігівщині прикладом є відновлення зруйнованої ворогом Новоселівки біля Чернігова. Частково модульні будинки споруджували коштом державного бюджету, але здебільш – за рахунок іноземних благодійників. Виявляється, що в Городні є підприємство, де вміють виготовляти такі споруди.
Спокійна Городня в неспокійному прикордонні
Кожного, хто відвідує Городню, містечко зустрічає спокоєм і затишком. Навіть сьогодні, коли ще свіжі спогади минулорічних лютого-березня, коли час від часу тут можна почути звуки ворожих прильотів по прикордонних селах. Саме в контексті спогадів, минулого і сьогодення, ми поговорили з Володимиром Волощуком – приватним підприємцем, директором ТОВ «Аркон БМЗ».
Володимир Волощук розповідає, що житлові модулі для офісно-побутових приміщень – це найбільш вартісна їхня продукція (ціна – близько 700 тисяч гривень). Вона має сертифікацію, що підтверджує високу якість та безпечність використання. Раніше такі будинки у вигляді вагонів-контейнерів здебільш можна було побачити поряд з будівельними майданчиками, бо в них розташовувалися склади, прорабські офіси та побутові приміщення для будівельників. Конструкції зручні для монтування та переміщення. Наразі конструктори трохи попрацювати над їх удосконаленням заради комфорту та вимог сучасності.
Модульні будинки актуальні
– Підприємництвом я займаюся з 2003 року, – розповідає Володимир Волощук. – Ідею спорудження модульних приміщень спробували реалізувати давно. Тоді над створенням одного модуля працювали майже місяць, бо вимогою була його максимальна компактність для транспортування. Тепер працюємо за іншою технологією.
Особливістю таких мінібудинків є можливість їх варіативного моделювання – як у конструкторі. Модулі можна розташувати як завгодно: приєднувати один до одного, розміщувати навіть у два поверхи.
– Нашу продукцію не можна просто так тримати на майданчику, як на полиці магазину, і чекати, поки на неї знайдеться покупець, – каже пан Володимир. – Матеріали (які не дешеві), зусилля, закладені у виготовлення модуля, повинні не тільки окупитися, а й дати прибуток. Тому, розраховуючи на власні сили та можливості, модулі ми виготовляємо лише під замовлення. До широкомасштабної війни клієнтів вистачало. Приватні особи не замовляють через їх високу вартість, тому покупцями є переважно фірми. З великих виконаних проєктів було створення студентського гуртожитку для одного з вітчизняних університетів.
А колись тут випускали телевізори
Ідемо територією підприємства. Бачимо декілька вагончиків і заходимо до одного з них. Всередині компактно і затишно, є все, що необхідно для проживання.
– У такому вагончику може бути як одна, так і декілька кімнат, – пояснює директор. – Усі вже укомплектовані меблями. Вони також нашого виробництва, бо м’які, корпусні та металічні меблі – це ще один вид нашої діяльності. Є можливість під’єднання до електромережі. Під час виконання чергового замовлення намагаємося врахувати всі помилки і недоліки. Не лише власні, а й ті, яких припускаються наші конкуренти. Обігрів наших модулів здійснюється за допомогою електричних конвекторів. У кожному будинку є санвузол, встановлено кондиціонер.
Усі монтажні роботи проводяться в цехах. Рушаємо туди. Майже чотири десятиліття тому тут розташовувалися конвеєри найпотужнішого підприємства Городні – заводу з виробництва кольорових телевізорів «Агат». Сьогодні в них якось зовсім тихо і порожньо. Помічаємо заготовлені матеріали: металічні профілі, пиломатеріали, мінеральна вата. Володимир Волощук розказує про устаткування:
– Частина верстатів тут з числовим програмним керуванням, в роботу яких людина не може втрутитися. Частина – звичайні, які іноді наші хлопці з огляду на потреби навіть удосконалювали. Деякі з них – дорогі. Ми використовуємо багато профільних листів. Зробили обрахунки і виявили, що нам обійдеться дешевше налагодити власне виробництво і цим зменшити собівартість продукції. Такої ж логіки дотримувалися, коли змогли здешевити на перевезеннях – свого часу придбали великогабаритні автомобілі. Якщо не мали замовлень на модулі, то могли заробляти, надаючи послуги з перевезення.
Іноді переключалися на виготовлення інших видів продукції: господарських візків, машин і устаткування для сільського та лісового господарства.
Війна порушила плани
На щастя, в лютому-березні 2022 року підприємство не зазнало руйнувань і розграбування. Хоча, як каже Володимир Волощук, представники комендатури російської ФСБ один раз тут побували.
– Яка була мета їхнього візиту – невідомо, – каже він. – Підприємство було зачинене, працювала тільки охорона. Вони заїхали на територію, пройшлися нею з охоронцем. На майданчик, де стояло близько пів сотні готових модулів, автомобілі, намагалися потрапити, але начальник охорони не дозволив і вони не стали наполягати. На тому й поїхали звідси. А загалом повз ворота прохідної за місяць окупації проїхали тисячі одиниць ворожої техніки. Спочатку в напрямку Чернігова, а в останні дні березня, коли тікали, – в напрямку Сеньківки.
За словами Володимира Волощука, після вигнання окупантів з Чернігівщини у нього з’явилася надія на те, що підприємство невдовзі відновить роботу. Насправді в останні місяці оптимізму у нього стає менше: вже минає рік, але замовлень дуже мало, фрахти (плата за перевезення вантажу) знецінилися, а вартість пального та послуг з обслуговування транспорту зросла.
– На жаль, війна дуже вплинула не лише на роботу «Аркон БМЗ», – констатує пан Володимир. – Хоча наші модульні будинки сьогодні дуже актуальні в Україні, але дотримуючись всіх тендерних процедур, ми не можемо конкурувати з іноземними виробниками аналогічної продукції. Більшість з того, що деінде встановлюється, – це переважно модульні будинки, які надходять в Україну у вигляді іноземної благодійної допомоги. Ми ж не можемо дозволити собі займатися благодійністю.
Підприємство часом отримувало замовлення навіть з-за кордону. В цеху так і стоїть поки що незавершеним пробний каркас для кемпінгу, який міг би давно бути в Німеччині, а в перспективі міг би дати можливість серійному виробництву.
Відсутність замовлень позначилася і на кадровому потенціалі підприємства. Якщо раніше тут було близько 80 працівників, то наразі лишилося шестеро. Всі решта або звільнилися, або виїхали на безпечніші території, або захищають Україну.
Але навіть у таких умовах на «Аркон БМЗ» умудряються працювати заради перемоги. Пан Володимир каже, що змогли виготовити та відправити для потреб армії партію пічок-буржуйок, димові труби. Один їхній модуль також встановлений там, де він особливо потрібний.
Аркон має захистити
Янгол Аркон був одним із декількох слуг Деміурга – божого творця – та стояв між людським родом і Богом, і був посланий на Землю для охорони світу від демонічних зазіхань. Аркон – це янгол Старого Завіту.
І хоч, обираючи назву, Володимир Волощук не задумувався над міфологією (бо «аркон» – це поєднання скорочених слів «арочні конструкції»), але це не применшує бажання турбуватися про забезпечення та примноження матеріального світу, на захисті якого стояв старозавітний герой Аркон. Абревіатура ж «БМЗ» (в українськомовному варіанті мало б бути «ШМБ») лише конкретизує, чим саме займаються на цьому підприємстві – виготовленням швидкомонтованих будівель.
Володимир Волощук, порозмірковувавши над сьогоднішнім буттям свого бізнесу, трохи посумувавши (сьогодні всім нам від цього нікуди не подітися, бо війна нікому не приносить радощів), все ж завершує нашу зустріч на оптимістичній нотці. Він впевнений у якнайшвидшій перемозі українського народу у війні, відновленні мирного життя та відродженні втрачених можливостей. На його переконання, головне – це цікава ідея та бажання працювати, а можливості завжди знаходяться. Впевнений, що на Городнянщині їх вистачає.
"Час Чернігівський" писав про бізнес у нашому регіоні:
- Заклади громадського харчування: як живе бізнес у Чернігові
- Колектив менської пекарні «ХлібОК» мріє якнайшвидше почати випікати хліб «Переможний»
- Люди з інвалідністю у Чернігові хочуть виробляти тротуарну плитку, але нема збуту і зацікавленості влад
* * *
Проєкт реалізується за підтримки IREX та Посольства США в Україні. Зміст публікацій є одноосібною відповідальністю "Час Чернігівський" та "Сусіди.Сity" і не обов’язково відображає погляди грантодавця
