У громадах Чернігівщини люди допомагають ЗСУ по-різному. Хтось збирає кошти, інші плетуть сітки. А є і специфічні потреби. Приміром, у Ріпках збирають старі килими, щоб утеплити бліндажі. А в Городні - залізні деталі, якими потім можна начиняти вибухівку.
Ріпки: килими, військовим у бліндажі
Наталія ПАЛЕЙ з Ріпок збирає старі радянські килими. Аби утеплити хлопцям бліндажі.
— Підходять будь-які, — каже жінка. — Розмір, візерунок не важливі, — сміється. — Раніше в людей вони висіли на стінах, тоді знімали, клали на підлогу. У деяких вони просто лежать у сараях. І подіти нікуди, і викинути шкода.
Потрібні, аби утеплити нашим військовим бліндажі. Тим, хто на кордоні. Хлопці бліндажі поробили. Але це звичайні землянки. Розміри різні, у когось 20 квадратних метрів, з кухнею, буржуйкою. А є й маленькі, в яких наші відпочивають кілька годин. Жити можуть декілька діб беззмінно.
Утеплювати килимами — моя ініціатива. Трапляються товсті, міцні. Хлопці пооббивають стіни і не так волого. Стає тепліше. Минулого року теж збирали. Та деякі бліндажі попідтоплювало. Що могли, військові винесли, врятували. А зараз, на зиму, знову необхідні. За декілька днів люди відгукнулися. Назбирала шість штук. Сама їздила забирати, бо недалеко. Кордон з ворогом у нас, на жаль, довгий. Можливо, іншим військовим така ідея сподобається, а місцеві відгукнуться.
Городня: Ірина Нохрин збирає цвяхи, стружку з металу і шукає, хто попиляє на шрапнель
Ірина НОХРИН, волонтерка з Городні, збирає іржаві цвяхи, саморізи, дріт, металеві пластини, кульки з підшипників та інші дрібні металеві деталі. А ще жінка в пошуку того, хто міг би це все розпиляти.
— В ідеалі, якщо будуть давати шрапнель, — пояснює Ірина Нохрин. — Невеличкі металеві детальки, довжиною до півтора сантиметра, не більше.
Це все потрібно для наших хлопців, які на «нулі». Металом військові шпигують вибухівку, що кріплять до дронів. І ці «подарунки» летять ворогу.
Можливості порізати метал на «нулі» немає. Просять, аби надсилали вже готове.
— Хлопці кажуть, найкраще, коли метал старий та іржавий.
— Так. Якщо уламок поранить ворога, може піти зараження. У мене ще була ідея: чимось це іржаве залізяччя приправити, щоб уже точно не повиживали, — жартує жінка. — Збором залізяччя займаюся вперше, але дзвонять навіть зі Львова та Вінниці. Але вони можуть надіслати просто матеріал — цвяхи, що треба різати. Болторізами, гідравлічними болгарками або гільйотиною для металу.
За декілька днів назбирала два мішки металевої стружки. Підходить дріт, бо він тоненький. Але також треба пиляти.
— Алюмінієві старі виделки, ложки?
— Якщо їх порізати, хоч миски з каструлями. Чоловік мій на війні, а охочих «дрібнити» метал мало. Є хлопці з Городні, які зголосилися. Та робити будуть між перервами основної роботи.
Написав чоловік з Козельця. Він і порізати зголосився, і позбирати в місцевого населення пообіцяв. Надсилатиме мені, а я вже хлопцям. Якщо і відсилати, то треба одразу багато. Їздити кожен день на пошту в них немає можливості.
Якщо знайдуться ті, хто допоможе різати, матеріалу зберемо багато. А шрапнель їм треба завжди. Здуру сама думала взяти до рук болгарку і пиляти цвяхи. Чоловік мій каже, що не вийде. У руках пилку ніколи не тримала, а це треба вміти. Без досвіду можна травмуватися. Злякалася.
Авторка: Юлія СЕМЕНЕЦЬ, "Вісник Ч"
