У 20-річного Ростислава Варіча з Прилук стався інсульт. Піднявся тиск, втратив свідомість. Діагноз поставили не зразу. Комп’ютерна томографія показала крововилив в оболонку мозку. Після консультування з обласною лікарнею запідозрили інсульт.
— Того дня син увечері нас привіз у село. Була п’ятниця, 19 грудня. Я зараз з меншим сином тікаю в Нову Греблю, коли тривоги. З чоловіком думали там лишатися на вихідні. Сам повернувся в Прилуки. Забрав дівчину, — згадує Юлія ВАРІЧ, мати. — Буквально через годину Настя телефонує. Плаче, кричить: «Ростику погано!» Я не зразу зрозуміла, що сталося. Чому погано? Яка причина? Тим часом він падав, синів.
Нас з чоловіком привіз знайомий. Уже його друзі виносили сина у «швидку». Марив. Медики «швидкої» поміряли тиск, був 190. Відвезли в Прилуцьку міську лікарню.
— До того були якісь передвісники?
— Був звичайною дитиною, звичайним підлітком. Іноді боліла голова. Як і в багатьох нас. Таблетку випив — біль минав. Тиск не міряли. То зараз удома чотири тонометри. Син високий, спортивної статури. Закінчив прилуцький коледж. Зараз у полтавському інституті нафти і газу.
Не вживав ні алкоголю, ні наркотиків. А нам у приймальному відділенні лікарні кажуть, що в сина передозування, — обурена мати. — Це ще до того, як зробили аналізи. Мене слухати не хотіли, не пускали до нього.
Я добре знаю свого сина.
З усього, що він «вживав» — це курив електронні цигарки, пив каву та енергетики.
Медики наполягали, щоб ми покинули лікарню. Але ми залишилися біля реанімації.
У суботу близько 8.00 мене пустили до нього. Після того з’їздили додому. Перевдягнулася, бо вискочила, у чому була в селі. За цей час синові зробили КТ. Побачили невеликий крововилив навколо мозку. Сказали, що в нього травма і будуть переводити до травматології. Але травми в сина не було. Я не знала, що робити. Я почала шукати невролога в тій лікарні.
Тітка в Бучі завідує терапевтичним відділенням. Зателефонувала їй, усе описала. Вона попросила КТ. Я пішла і наполягла, щоб мені дали сфотографувати. Не зразу, але дали.
Там тітка проконсультувалася з неврологом.
Телефонує: «Юлю, треба везти в область. Це інсульт».
Звісно, я здивувалася.
О 15.30 з області відповіли: «Везіть».
З лікарні дали автомобіль швидкої допомоги. Сина повезли, ми з чоловіком їхали слідом. «Швидка» вирвалася вперед. Ми приїхали трохи пізніше, о 17.30. Вийшов Олександр Садовський, завідувач інсультного відділення обласної лікарні. Ростику ще раз зробили КТ. Геморагічний інсульт. І вже син був в операційній. Спитала: «Як він? Що робитимете?» Лікар мені пояснює, а я нічого не розумію. Я з таким не стикалася. Садовський казав правду. Що це небезпечно. І нічого нам не обіцяв. Але обіцяв, що зробить усе можливе.
Спитала: «У вас були такі операції?» «Так, були». «З Богом», — кажу. І сиділи молилися під кабінетом.
Робили близько години. Вийшов лікар, сказав: «Операція пройшла успішно». Садовський завів мене до операційної, показав усе на екрані монітора.
Сказав, що проблему усунули. Поки що будуть сильні головні болі. Найважчі п’ять-сім днів після операції. Доки кров у голові не розсмокчеться. Кололи знеболювальні уколи, ставили крапельниці.
Операція була в суботу 20 грудня, а 31-го Ростика вже виписали. Після двох днів у реанімації перевели у відділення Садовського. Я була з ним. Перший тиждень і чоловік був з нами, наймали квартиру поряд з лікарнею. Коли Ростику стало краще, батько поїхав. Бо ще ж у нас менший є. Був удома з бабусею.
У травні знову поїдемо в Чернігів. Перевірятимуть судини.
— Скільки коштує?
— Безплатно. Й операція теж
Від шести годин до доби. Далі мозок помре
Олександр Садовський — нейрохірург. У 2005 році закінчив Ужгородський національний університет, отримав диплом «Лікувальна справа». Чернігівець.
— Молоді лікарі зараз працюють за сумісництвом і в приватних клініках. Або, навпаки, відкривають свою клініку. Заодно приймають у комунальній лікарні. Ви так само?
— Ні. Такі відділення, як це, можуть працювати тільки у великих лікарнях. По-друге, на щось інше просто не маю часу. Ця робота цілодобова. Займає зараз усе моє життя.
Садовський багато навчався, підвищував кваліфікацію за кордоном і в Україні.
— Це відділення відкривав я, — пишається Олександр Садовський. — І зразу його очолив. Працюємо третій рік.
До того працював у загальній нейрохірургії обласної лікарні.
Такого напрямку лікування в області не було.
У відділенні 15 ліжок. Плюс інсультний блок. Це як відділення реанімації. На 12 ліжок. На третьому поверсі. Усього шість палат. Одна операційна. Ще одна будується. Будемо брати пацієнтів з іншими нейрохірургічними захворюваннями.
Ангіограф — наші очі. Ми бачимо, що там усередині. Це по суті рентгенівський апарат. Ангіограф рухається, може сфотографувати будь-яку частину тіла з будь-якого кута.
Через пах заводиться отака система, — тримає в руках вузеньку металеву трубку лікар. — Через стегнову артерію. Доводиться до судини мозку і відкривається в тромбі. Сіточка пронизує тромб, чіпляє його. Потім витягується тим же шляхом. Разом з тромбом.
В операційній великий екран, на якому лікарям видно, як проходить операція.
— Хто оперує?
— Переважно я.
— Вас привозить з дому «тривожний автомобіль»?
— На своєму їжджу. І координую перевезення пацієнта швидкою медичною допомогою.
— А якщо у відпустці?
— От так і працюю, — розводить руками лікар.
Дві доби — унікальний випадок
— При ішемічному інсульті вирішальне значення має час, — каже Олександр Садовський. — Якщо судина закрилась, без кровопостачання лишається частина мозку. І маємо до шести годин часу, аби її відкрити, доки мозок лишається ще живий.
Зазвичай, чим менше часу минає, тим краще. Тому людям треба знати симптоми інсульту. Щоб не пропустити, коли це починається. І якнайшвидше звертатися за медичною допомогою. Телефонувати 103. Викликати «швидку» та їхати в лікарню. Зазвичай, на жаль, більшість пацієнтів привозять, коли хірургічне втручання людині вже нічим не допоможе. Мозок мертвий.
Є поняття «Розширення терапевтичного вікна». Одного разу людина надійшла через дві доби. І мозок ще жив.
Симптоми
Основні симптоми інсульту: порушення чутливості в половині тіла, порушення рухів. Слабкість у руці або в нозі. Порушення мови. Людина не може нічого сказати або не розуміє слів. Щось її запитують, а вона відповідає зовсім інше. Виникає груба дезорієнтація. Відсутність міміки на одній половині обличчя — воно перекошене. Розвивається гостре головокружіння. Це все симптоми гострого мозкового інсульту. У таких випадках треба звертатись у «швидку» та їхати в лікарню. Чим швидше буде проведена візуалізація і знайдена причина, тим більше шансів, що людину можна вилікувати.
Вирішує фельдшер
— Хто вирішує, чи везти до лікарні?
— Медики швидкої допомоги. Люди часто не звертаються. Клініка інсульту починається, а вони або родичі сидять, чекають. Рука не працює — «а, воно само відійде». Таким пацієнтам, буває, важко допомогти.
— Якщо час втрачено, уже нічого не роблять?
— Їх лікують консервативно, але відкривати судину недоцільно. Частина мозку, яка нею живилася, уже померла.
Родичі не можуть заборонити проводити операцію
— Один з факторів, що може призвести до інсульту, — високий тиск. Якщо тривалий час не лікувати, може статися інсульт. Куріння. Вживання алкоголю.
Буває, привозять людину, а вже значна частина мозку загинула. А ми все одно робимо операцію. Щоб зберегти хоча б якусь невелику частину. Людина зможе жити. Не зовсім повноцінним життям. Але себе обслуговувати зможе.
— Хто вирішує: робити чи не робити операцію? Щоб людина існувала?
— У нас нема вибору. Якщо бачимо, що мозок загиблий, ми не робимо. У цьому немає потреби.
Якщо є хоч якийсь шанс на відновлення мозку — мозок живий або частково живий, — операцію робимо. Згода родичів не потрібна. В Україні є пацієнт і є лікар.
— А кошти?
— Тромбектомія — операція з відновлення кровотоку судин мозку — безплатна. Там усе питання в часі.
Таких операцій (тромбектомія, вилучення тромба) за рік зроблено 160 (за 2025 рік). А всього інсультів в області за рік — п’ять тисяч. Дуже велика кількість.
Якщо брати ангіографії (дослідження судин) як хірургічне втручання — близько 800. Закриття аневризм — до 100 за рік. Стентування — розширення просвіту судин шиї (через атеросклероз або внаслідок травми) — десь 50-70 операцій. Це як нарости всередині судини. Бляшки, які поступово перекривають просвіт судини. Хвороба людей похилого віку.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Малозрячого мобілізованого з Чернігівщини ще раз оглянули медики: висновок лікарів
- Трансплантати з трупів чи з свинячої шкіри: лікар про допомогу після обморожень або опіків
- Лікарка розповіла, як у Чернігові відновлюють обличчя бійцям після поранень
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
