Чернігівський лікар - судинний хірург Роман Бондаренко став героєм сюжету «Єдиних новин». У блокадному Чернігові у лютому-березні він бігав між двома лікарнями.
Напередодні вторгнення він, спадковий лікар, родом з Ніжина, прийшов на цілодобове чергування і так і залишився жити на роботі. А ще - безперервно оперував. Без світла, води, у собачому холоді під безперервну канонаду.
- Що таке мити руки воді +8 і в приміщенні з такою ж температурою? Ти і до цього гарячий не був, а тут і поготів, - каже медик.
Цивільним лікарям довелося швидко перекваліфіковуватися на лікування вогнепальних поранень, уражень від осколків. Роман Бондаренко говорить - осколкові завжди йдуть кучно. По одному не буває.
- Це такі важкі хворі. Але очі бояться, а руки роблять, - говорить він.
Одним з його пацієнтів став пан Валерій Сидоров, він вночі як охоронець, робив обхід по Центральному ринку. Наступного дня у нього мав би бути день народження. Виявилося, що він народився у сорочці.
Після прильоту по сусідній будівлі, він нічого не відчув. Легке поколювання, а на дії вилилося у множинне осколкове поранення, велику втрату крові, тож, літнього чоловіка ледь стабілізували.
Отямився Валерій Сидоров вже в лікарні. Щойно перший шок минув, розповів лікарю про самопочуття.
- Але я спробував встати, осколок вийшов з артерії і все, фонтан!
Лікарі давали йому лише 10% шансів. Але він вижив, а ще хірурги врятували пацієнту руку. Сам Валерій Сидоров вважає, що йому дуже пощастило, що трапився саме Роман Бондаренко, один з найкращих хірургів міста.
Валерій Сидоров
Валерій каже - у ті дні у медиків Чернігова був суцільний безперервний конвеєр хворих та поранених. Роман Бондаренко ще й курсував між шпиталем та своєю 3-ю лікарнею.
За іронією долі, медик хотів від початку вчитися на військового хірурга, але не судилося. Тоді закрили набір на військових лікарів, мовляв, НАТО захистить, війни не буде. Та призначення все одно наздогнало його.
У ті дні особливо тяжко було ще й тому, що половина медперсоналу виїхала з блокадного Чернігова. Тож, ті, хто лишився - працювали цілодобово і жили на роботі.
Роман Бондаренко каже - бувало так, що за 15 хвилин привозили 15 хворих. Бо рашисти прицільно били по людських чергах, які стояли то за хлібом, то за водою.
Лінія фронту пролягала у 2 км від лікарні. Було і три прильоту поруч, зокрема, у рентгено-діагностичне відділення. Знищений комп’ютерний томограф. На щастя без постраждалих.
Операційні столи виносили у підвал, щоб діяло правило двох стін і продовжили працювати. У підвалах лікарні знайшли укриття жителі навколишніх будинків.
Лікарі готувалися не лише лікувати, а й обороняти. Декілька медиків мисливці, тож привезли з собою мисливську зброю для захисту.
Телефони могли заряджати у парку на лавочці, де була сонячна панель. Родину лікар евакуював. Однак, враховуючи ситуацію з живленням - часто можливості дзвонити додому не було.
"Час Чернігівський" знімав відео як чернігівський лікар загинув від ворожого снаряду: його розшукували більше трьох місяців.
