Катерина ХОМИЧ чавить соки-фреш на ніжинському ринку. Щойно видавлені соки тут же, на робочому столі-прилавку. У півлітрових пластикових пляшечках. Гранатовий — 220, апельсиновий, лимонний, мандариновий, грейпфрутовий — по 150 гривень за пляшку.
Тут же лежать темно-червоні гранати, мандарини. Розрізаний навпіл апельсин уже на металевій таці. Поряд з машинкою для видобування соку.
— Апарат для видавлювання натурального соку, — одягає рукавички для роботи Катерина. — Давимо тут соки понад шість років. Робимо це і взимку, коли беруть гранатовий сік. Тоді працюємо в приміщенні.
Соки давлять тільки з цитрусових і гранатів.
— Зараз лимонний найпопулярніший. Готового в пляшках нема, розібрали.
Ківі апарат не давить, бо буде «каша». Виноград розповзеться, пресом не спіймаєш. Є постійні клієнти. Кому треба підняти гемоглобін, беруть гранатовий. Вітамін С — апельсиновий. Грейпфрут — це природне чищення печінки. Лимонний беруть ті, хто зранку п’є лимонну воду. Часто заморожують кубики і кидають у стакан.
— А мандариновий?
— Мандариновий — для настрою!
Фрукти перед тим, як запустити в роботу, миють. Є відро з водою на прилавку. І рукомийник у «битовці».
Апарат для соків приїхав до Ніжина з Азербайджану.
— Привіз наш начальник, Інгар. У них продаж фрешів — звична річ, — виливає помаранчевий сік у нову пляшечку Катерина.
Позаду прилавка — овочево-фруктова ятка. Звідти фрукти для соків беруть. Там порається Інгар, власник. Носить пакунки, ящики.
Надсвіжий сік можна випити тут же зі стаканчика. Гранатовий — 60, усі інші — 50. Стаканчики одноразові, 150-грамові. Перш ніж надавити мені гранатового, Катерина вимила прес від апельсина. І «давилку», і навіть тацю.
— Цитрус добре беруть навесні. Для напоїв на основі фрешу, для мохіто, — ділиться спостереженнями продавчиня. — А гранатовий — для здоров’я.
— Куди ви соки діваєте, якщо не розкуплять?
— Інгар дає нам додому, — збирає докупи чистий соковидавлювач Катерина.
— Викуповувати щодня доводиться? — співчуваю.
— Просто так дає. Як частування, — киває головою.
Бере з прилавка не надто великий гранат.
— Це щоб в апарат помістився?
— Великий турецький не дуже смачний. Азербайджанський неймовірний, — пояснює вибір. Зрізує з цілого граната «чубчик» і відкритим боком кладе на прес. Придавлює важелем. Верхня металева півкуля давилки накриває нижню, у мірний стаканчик унизу побіг струмочок темно-червоного соку.
Приплюснутий знесочений гранат Катерина безжально викидає в ящик для сміття.
— На півлітрову пляшку до 14 гранатів йде.
На стакан нарахувала вичавлених шість чи сім.
— Ротом можна більше навидавлювати.
— Основне, корисне — у шкірці і в кісточках, — знає свою справу Катерина. — Гранатовий сік беруть для онкохворих. Ніякі ліки не піднімають так гемоглобін, як натуральний гранатовий сік. Слід приймати 100 грамів на день. Більше організм навряд чи засвоїть.
Я, наприклад, гранатовий уже не п’ю. Бо гемоглобін дуже високий. Треба робити перерву на місяць-півтора.
Пляшку яскраво-жовтого соку з прилавка бере Інгар. Кінець робочого дня. Собі, додому. Інгар БАГІР-ПУР родом з Ірану. Азербайджанець. У Ніжині живе давно.
— Україну люблю. Ми переможемо! — каже.
Інгар Багір-Пур привіз сокодавку з Азербайджану
Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Що по чому на ринку в Чернігові: актуальні ціни на м'ясо, овочі, ягоди та молочку
- Картоплю на Чернігівщині приймають азербайджанці: почім
- «Свій - зеленіший і солодший»: секрет популярності ніжинського огірка
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
