Віктор та Ірина ЛАВРИНЦІ з Березни Чернігівського району 8 вересня серед городу вибирають насіння з гарбузів. Біля купи з пустими гарбузами — сокира. У пластикове відро складають насіння зі шкаралупою, окремо в мисці без шкаралупи. Спеціальний сорт: просівай, суши і в рот. Картоплю садять тільки для себе, на їжу. Кажуть, не вигідна вже ця справа. З гарбузами легше, швидше і грошей більше.
— Це вже наш другий город, засаджений гарбузами, — каже Віктор Лавринець, не відриваючись від роботи. — Продаємо насіння заготівельникам. Колись за кілограм давали 25 гривень. Останні роки по 40-45 гривень забирали. Яка ціна буде цього року, ще не знаємо.
А як посмажити насіння в духовці... М-м-м. Навіть у мікрохвильовці можна, ми експериментували. Увечері сів перед телевізором чи в інтернеті кіно дивишся. Смакота.
— Що з гарбузами робите, коли насіння вибрали?
— Худоби немає. Лишаємо на городі. Перевертаємо шкіркою вверх. За осінь, зиму, весну перегниває, як добриво слугує. Трактор залишки переоре.
— Діти за кордоном, на чоловікову пенсію і мою зарплату сильно не розженешся. Працюю в чернігівській лікарні №2. У гарбузи менше сил вкладаємо. Минулого року на цьому городі садили картоплю. Цього року посадили тільки гарбузи, 10 соток. Наступного знову тут картопля буде. На іншому п’ять соток під картоплю на їжу, усе інше — гарбузи, — перебиває жінка Ірина. — Картопля себе не окупає. Розмовляла з сусідкою. Вони посадили до 30 соток, здали й отримали в грошах те, що вклали в неї за сезон. Цього року скуповують по три чи чотири гривні за кілограм.
— Ті, хто гектари засаджує, техніку свою має, можливо, їм вигідно. А нам, простим селянам, вигоди ніякої, — підсумовує про картоплю чоловік. — Треба найняти техніку, аби виорати і посадити. Жуків потруїти. Просапати, обгорнути, викопати — знову техніка. На це все треба гроші. А ще ж город треба чимось удобрити. А під гарбузи — виорав, посадив. Сапуємо самі. Восени сидиш у холодку, вибираєш насіння потихеньку. Сьогодні не пече, на город вийшли. Як припікає — гарбузи переніс під деревце. Город гарбузів прибираємо за два дні. Але до цього підготовлюю, кошу траву.
— Щолк, і все, — в одну руку бере сокиру, кулаком з першого разу відбиває хвостик. З першого удару сокири гарбуз колеться на дві половинки. — Для каші в нас інші, солодкі.
— Як ми її готували? — питає жінку.
— Відварили кубиками, потовкли чи блендером, чи на м’ясорубку. Додали трохи меду, запарених сухофруктів: кураги, ізюму, чорносливу. Дві-три ложки вдень як вітаміни їмо.
Гнилі попадаються, лишаємо. З лушпинням — в одне відро, без лушпиння — у миску. Промиваємо декілька разів водичкою, щоб чистеньке було. Розкладаємо на підстилки або ковдри на сонечку, щоб просохло. На ніч заносимо у веранду чи кухню, бо вологи вночі набере. Після 9.00 знову виношу. Минулого року погода не балувала, дощі йшли, у хаті сушили.
— Скільки кілограмів насіння виходить з 10 соток?
— Мішками рахуємо, — сміється дружина. — Чотири або п’ять мішків точно є. З усіх городів — мішків сім. Коли цього року здати не встигаємо, на наступний лишаємо.
Без лушпиння в місті купляють. І до ліків додають, і в кулінарії застосовують. У торти, салати кладуть. Корисно їсти чоловікам, щоб простата не боліла. На м’ясорубку перекрутив, меду додав, кульки накатав і раз чи два на день вживати. Чи допомагає чоловікам, чи ні — не знаю, але смачно. Замість цукерок. Діти також полюбляють.
— Сирим насіння взагалі корисно їсти — від глистів, кажуть, допомагає, — додає до переліку чоловік. — Головне, не прогавити і вчасно перемішати, аби не підпеклося, — розповідає, як за інструкцією, що робити далі. — Два-три, а то і чотири рази на день треба перемішувати. За сонячної погоди два-три дні і готове.
Авторка: Юлія СЕМЕНЕЦЬ, "Вісник Ч"
