36 одиниць техніки, один понтонний міст — знищені, ще 5 одиниць техніки захоплені та передані ЗСУ: це результат роботи партизанів у Новгород-Сіверській та Корюківській громадах за час активних бойових дій на Чернігівщині у лютому-березні цього року.
Фактично формування сил спротиву та загонів територіальної оборони в області почалися незадовго до початку повномасштабного вторгнення росії.
Закон «Про основи національного спротиву» введений в дію з 1 січня 2022 року (прийнятий ВРУ 16 липня 2021 року). Однак, як показала практика, українці мають високий рівень патріотизму та готові боронити свою землю: у перші дні широкої війни до військкоматів Чернігівщини з’явилося в рази більше військовозобов’язаних, ніж цього потребували на той час. Ті, хто з об’єктивних причин не змогли з’явитися до місця збору, по факту стали основою партизанського руху у громадах.
Іван Ващенко (фото з особистого архіву)
" Так сталося, що ворог досить швидко зайшов на територію Чернігівщини та відрізав чимало громад. Таким чином не всі встигли суто фізично дістатися до місця збору мобілізованих. Однак, ці хлопці почали діяти в тих умовах, у яких опинилися», — пояснює голова Корюківської РВА, а також координатор руху спротиву в області, Іван Ващенко. — Так, чимало партизанів мають бойовий досвід на сході нашої держави. Та у цій справі не стільки важливий бойовий досвід, як «сталеві яйця». Для того, щоб палити техніку ворога під його ж носом, треба мати неабияку мужність. До цього треба бути готовим ментально".
Наприклад, одне із завдань: знищити техніку з паливно-мастильними матеріалами. На це здатен не кожен, адже є розуміння того, що площа та наслідки детонування такого транспорту дуже серйозні. Та це лише одне із завдань, виконаних «нашими котиками».
"Кожна з історій направду героїчна, кожну хочеться переповідати. Ось як наші в Менській громаді вистежили, що орки не дуже й то слідкують за власним понтонним мостом і за лічені хвилини підпалені шини знищили одну його секцію. По Десні ця алюмінієва конструкція дісталася Куликівки, де її затрофеєли. Або ж, коли мешканець одного із сіл прямо із свого городу наводив нашу арту. Людина чітко визначала координати ворожої техніки і передавала, куди треба", — розповідає Іван Ващенко.
Читати також: На Чернігівщині почався озброєний рух опору
Фактично партизани ХХІ століття — це звичайні громадяни у цивільному одязі з бойовим досвідом або без, які об’єднуються в групи до 10 осіб, пересуваються у сіру пору доби (вечір, ранок) та руйнують логістичні маршрути ворога, знищують відсталу техніку або захоплюють її для потреб Збройних Сил України. А головне: це гарно мотивовані громадяни, з чітким розумінням того, що захищають свою рідну землю, свою Україну.
Такі підходи до військової справи схожі з роботою УПА.
З історичної довідки. Українська повстанська армія та радянські партизанські формування діяли на спільній території, мали спільного ворога, але й воювали між собою. Однак УПА виникла як класичний рух спротиву, а радянські партизани були спеціально створені. Радянські партизанські загони за принципами формування схожі на спеціальні підрозділи силових та каральних органів СРСР. Партизани виконували накази, які надходили від військового керівництва.
УПА залучало людей і обумовлювало свої дії чіткою ідеєю про здобуття волі для України. Повстанці об’єднувалися на цій основі та вибудовували свою мережу.
Наразі роботу чернігівських партизанів важко переоцінити. Кожен і кожна - абсолютні Герої свого рідного сіверського краю.
