Жанна Дунаєва любить роботу на землі. Каже, мала від того задоволення, і виходило в неї завжди добре. Бо обробляти землю треба лише з любов’ю, інакше праця не піде.
На присадибній ділянці вирощувала овочі, фрукти, ягоди, а потім переробляла – сушила та заморожувала. За освітою пані Жанна економіст, навчалася у Києві, після навчання все будувала сама – свій бізнес, побут, мала квартиру, будинок, машину.
Так було до лютого 2022. Будинок пані Жанни розташований біля в’їзду до Чернігова, це немов брама до міста, розповідає вона. І коли російська армія сунула на північну столицю України, її будинок і сусідські буквально опинилися під прицілом ворога.
«Ми віддали свої будинки, щоб росіяни не зайшли у Чернігів», - розповідає жінка.
Армія росії зруйнувала все: хату, теплиці, де вирощувала продукцію, квартиру. Проте пані Жанна зауважує:
«Можна спалити майно, проте не можна спалити наші душі», - жінка впевнена, все відбудує і відновить.
Важко було повертатися на руїни, шукати під купами попелу і сміття цибулю та часник, які посадила на зиму. Але чернігівка брала себе в руки, не озиралася на руїни, а знаходила те, що вижило, прибирала, згрібала все, бо все має бути в порядку.
Жанна Дунаєва
«Українська земля завжди чиста, доглянута з любов’ю. Перше, що купили, - це була косарка для трави. Причепурювали з чоловіком ділянку, щоб було гарно, бо українська земля має бути чистою. І першої ж весни посадили просто все. Хай і будинку нема. Вирощування, піклування про землю витягує з депресії», – розповідає Жанна Дунаєва, і зауважує, що праця відволікає, тоді виходить не думати про болісне.
Аби справи йшли швидше - подалися на грант від Жіночого консорціуму.
«Завдяки проєкту я не просто отримала обладнання, я здобула такі необхідні для мене знання, тепер я знаю, що розвиватимуся сама, розвиватиму свій бізнес», - каже пані Жанна. Це все спонукає жінку не зупинятися і рухатися далі. «Дякую, що ви не дали збожеволіти».
Тих, хто сумнівається, чи подаватися, жінка підбадьорює, мовляв, потрібно пробувати. Вчитися ніколи-ніколи не пізно, лише не треба впадати у відчай, в жодному разі. І додає:
«Я щаслива, що живу в цій країні, що поруч люди, яким не байдуже, просто звертайтеся до них і вам допоможуть».
"Час Чернігівський" писав про таке:
