«Або життя, або нога»: відома блогерка з Чернігівщини одужує після ампутації

02 СЕРПНЯ 2026, 10:36

511

Зліва направо родина Сірик-Одосовських: Артем, Юлія, Олег тримає Макарчика, Анна з Софійкою

Зліва направо родина Сірик-Одосовських: Артем, Юлія, Олег тримає Макарчика, Анна з Софійкою

Юлія СІРИК з села Велика Кошелівка, Вертїівська громада. Разом з 43-річним Олегом Одосовським, чоловіком, виховують чотирьох дітей. Ані 16 років, Артему 14, Софійці два з половиною, Макарчику рік виповнився 30 квітня.

— Ще вальс потанцюємо, казав мені Ігор Жеков, кардіохірург з Національного інституту серцево-судинної хірургії імені Амосова (в Києві), — посміхається 39-річна Юлія. Говоримо з жінкою 15 липня в обласній лікарні. — От поставлять мені протез і буду вчити з чоловіком вальс.

Олег працює пресувальником на жиркомбінаті. Юлю знають не тільки в селі чи районі. Вона відома блогерка. Має 20 тисяч підписників. Блог вести почала з осені 2025 року. Писала у фейсбуку пости і знімала відео про життя в селі.

Читати про Юлія та її блог тут: Як мама 4 дітей за 9 місяців «винянчила» «пʼяту дитину» - свій блог у фейсбуці на 16 тис підписників про сільське життя

Юлі стало зле 8 травня на городі. 

— Серце ніколи не турбувало. Під час вагітностей проходила обстеження. Була в кардіолога, робила кардіограму. Усе було добре, — продовжує жінка. — Лише періодично «скакав» тиск. Та вище 160 не було. Народжувала сама, без протипоказань.

8 травня було все як завжди. Вийшла з родиною саджати картоплю. Захотілося пити. Ковтнула води. Наче ком у горлі став. Ступаю один крок — і гаряче стало, над грудями запекло. Наче щось булькнуло вниз. Ще ступаю — знову бульк у живіт.

Іду до хати. Судома бере ліву ногу. Упала і не змогла встати. Чоловік викликав «швидку». Велика Кошелівка за 27 кілометрів від Ніжина. Дороги розбиті, медики їхали 40 хвилин.

Нога боліла ще сильніше. Кололи сильні знеболювальні, але вони не допомагали. Спочатку повезли в лікарню Ніжина, а звідти терміново відправили в Чернігів.

В обласній лікарні жінці зробили комп’ютерну томографію. Встановили діагноз «Аневризма аорти». Лікарі зібрали консиліум, довго радилися. Викликали колег з київського інституту Амосова. Далі Юлю транспортувати не можна було. Чоловікові сказали, операція буде важка. Але надія є!

9 травня Юлії Сірик операцію робили столичні лікарі з інституту Амосова. Усе тривало понад 10 годин. Серце зупиняли майже на три години. Оперували Ігор Жеков та Олег Саргош, провідні хірурги. З обласної лікарні допомагала оперувати Олександра Пилипенко, серцево-судинна хірургиня.

—  Мене розрізали від горла і до пупа. Серце витягували. Зробили шунтування. Через пах виводили судини та ставили протези. Наступного дня була друга операція. На лівій нозі витягували тромб.

Тиждень пробула на апараті штучної вентиляції легень. Здавалося, ніби поруч літають янголи. Якісь силуети демонів. Чорне та біле навкруги. Руками чогось махала. Можливо, я так боролася за життя. Чи то знеболювальні такі мені давали.

«У мами там «бо-бо»

— Усе одно турбував біль. Не було циркуляції крові. Не могла ворушити пальцями. Медики робили все, щоб врятувати. Та нога почала «труїти» організм, страждали нирки. Погіршились аналізи. Та й сама нога не загоювалась. Кровила в тих місцях, де зрізали відмерлу шкіру та м’язи. Лікарі зібралися знову на консиліум.

Тижнів два приходили і казали, що маю зробити вибір. Або життя, або нога. Звісно, я обрала життя. У мене четверо дітей і їм потрібна мати. Та і я дуже намучилася з ногою. Стояв вакуум, який відкачував гній. Постійні болі, важкі перев’язки. Ставили «блокаду» (прибирає біль). Через це збивався сердечний ритм.

Ампутація була напри­кінці червня. Відрізали до середини стегна. Перші чотири дні були найважчими. Але потім з кожним днем легшало. Досі турбують фантомні болі.

Читати також: Серце блогерки з Чернігівщини столичні лікарі рятували шість годин

15 липня Юлю перевели з відділення судинної хірургії обласної лікарні у відділення інтенсивної терапії. Поруч з нею родина.

— Тільки мати малечу підняти не може, — журиться жінка, поглядаючи на двох менших. — Софійка каже: «У мами там «бо-бо». Макарчик ще малий, не розуміє.

Перший місяць Олег їздив до мене майже щодня в лікарню. То ліки купити, то мене обслужити. За дітьми приглядала моя сестра Ярослава чи Олегова. Найбільше хвилювалася за Макарчика, якого ще годувала грудьми. У реанімації груди надуло від молока, як камені. Медсестрички допомагали зціджувати. Пила таблетки, щоб зупинити.

Дітей мені дозволили побачити, коли перевели з реанімації. Попросила Олега з малими переїхати до Чернігова. Щоб жили разом. Квартиру знайома дала, якраз неподалік лікарні. Тепер щодня провідують мене всі.

— Що далі?

— Два тижні проведу у відділенні інтенсивної терапії. А потім нарешті додому.

Проходжу зараз допротезну реабілітацію. Учуся ходити на милицях. Готують куксу до куксоприймача. Приїздили зі столиці з протезного центру.

26 червня Ігор Жеков приїздив в обласну лікарню на операцію. Зайшов до мене в палату разом з Олександрою Пилипенко. Вона й каже: «Привела твого рятівника». Подякувала лікарю. Він підняв вказівний палець, показав на стелю і каже: «Там треба дякувати». І дав рекомендацію: щоранку натщесерце їсти столову ложку меду. Корисно для серця.

Жеков мене оглянув, помацав шов. Подивився комп’ютерну томографію. Виявилося, що всередині, де кісточки, розійшлися шви. Ношу тепер підтримуючий корсет. І знову чекає операція десь через чотири-п’ять місяців. Зараз не можна турбувати серце, давати наркоз. Додалася ще щитовидка, погані аналізи. Тепер п’ю гормони.

Безмежно вдячна іншим «амосівцям» за моє врятоване життя. Усього зробили мені одну операцію на серці і чотири на лівій нозі. Останньою була ампутація. Коли робили операції на нозі, був місцевий наркоз. Не відчувала низ. Була при свідомості. Чула, як пиляють ногу. А я співала про себе українські народні пісні. Щоб у голову не йшли погані думки.

— Коли плануєте повертатися до підписників?

— Хочу, однак ніяк не наважуся. Може, чоловік дасть мені поштовх. Після операції не написала жодного посту, не викладала відео. Кілька від мого імені зробила Ярослава.

Тиждень тому закінчили ставити останні крапельниці та антибіотики. Після стало краще. До того багато спала. Прокидалася, наче не своя. Було не до фейсбуку.

Картка «ПриватБанку» для допомоги родині: 4149 4975 2552 9527 Юлія Сірик

Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки

"Час Чернігівський" писав про таке: 

Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":

 

 

Схожі новини

«Або життя, або нога»: відома блогерка з Чернігівщини одужує після ампутації

02 СЕРПНЯ 2026, 10:36

Фото

На Чернігівщині горів ліс та фабрика: ДСНС показали пожежі після обстрілів

02 СЕРПНЯ 2026, 09:10

Крадіжка курей з подвірʼя: за повернення пропонують винагороду

01 СЕРПНЯ 2026, 21:55

«Усі зливають, я страждаю»: у квартирі каналізаційні фекалії стоять у ванній і туалеті

01 СЕРПНЯ 2026, 18:37

«Ромко, лише не замовкай, говори»: мати врятувала сина після атаки FPV-дрона

01 СЕРПНЯ 2026, 14:20

Пряма мова

Що вас дістало? Спитали у чернігівців

01 СЕРПНЯ 2026, 13:12

На Чернігівщині солять сіно: навіщо?

01 СЕРПНЯ 2026, 11:26

ТОП-переглядів